Як Україні позбутися статусу “країни сміття”?

10 Лютого 2016 10:57
звалище

unian.ua

Проблемою сміття в Україні потрібно опікуватись не тільки тоді, коли сходять сніги і ми раптом бачимо усі “наслідки” людської натури. Насправді ситуація зі сміттям в нашій державі – набагато критичніша.

Про це Голова Комітету ВР з питань екологічної політики Микола Томенко написав у своєму блозі на Обозревателе.

Для прикладу він навів кілька промовистих фактів:

  • одна людина в Україні за рік продукує не менше 300-350 кг побутових відходів;
  • за підрахунками, в Україні щороку утворюється близько 14 млн тон сміття. Причому, це число не зменшується, а лише збільшується кожного року ще на 2,5%;
  • лише 7% відходів від згаданого числа відсортовуються і спалюються на сміттєспалювальному заводі;
  • решта 93% (тобто – 13,02 тон сміття) потрапляє на сміттєзвалища, які на сьогодні займають 5% території країни, тобто – цілу область!

Проте, лише 6148 сміттєзвалищ є санкціонованими, а близько 32 984 є незаконними та не мають належного нагляду. Такі звалища загрожують навколишньому середовищу та здоров’ю людини, оскільки за ними ніхто не доглядає, отруйні речовини без перешкод потрапляють у воду та повітря, зароджують епідемії та недуги.

Безумовно, для збереження навколишнього середовища, здоров’я та майбутнього наших дітей в сміттєпереробну галузь необхідно вкладати кошти. Скільки? Все ж менше, ніж щомісячно витрачає зараз кожна сім`я, скажімо, на спеціальні прилади для очищення води…

Як пише Микола Томенко, існує кілька варіантів плати за переробку сміття. Так, в Європі впроваджений окремий комунальний платіж, який за курсом 29 грн. за 1 євро становить близько 400 грн., що, зрозуміло, є непідйомною сумою для українців з нинішнім рівнем доходів.

“Є інший варіант. Купуючи товари, українці не замислюються про те, що разом з ним купують і упаковку, яка майже одразу відправляється до смітника, і її подальша доля та влив на екологію покупцю невідома. Саме тому одним із оптимальних варіантів, на мою думку, є включення в ціну кожного продукту вартість переробки упаковки, що лише на 2-15 копійок збільшить вартість продукту і відчутно не вдарить по гаманцях українців. Така система дасть поштовх для запуску нових сортувальних ліній і переробних заводів, а також стимулюватиме платників податків до більш екологічного способу життя. В свою чергу, відповідальність виробника буде полягати в тому, щоб гроші за упаковку вчасно надходили до спецфонду. Також це стимулюватиме його використовувати екологічно чисті матеріали, які би мінімально відображались на ціні товару”, – вважає М. Томенко.

Проте, на його переконання, один лише екологічний податок проблему зі сміттям в Україні в цілому не вирішить. Потрібна безперебійна робота усієї системи поводження з побутовими відходами – від моменту викидання сміття в бак до моменту переробки чи утилізації шляхом законодавчої та громадської ініціативи. Для цього необхідно реалізовувати усі положення директив ЄС, які Україна через Угоду про асоціацію зобов’язалася виконувати.

“Саме з цією метою ми ініціювали ряд законопроектів “Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з побутовими відходами та стимулювання їх використання як альтернативного джерела енергії”, “Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо включення податку за виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці до екологічного податку)”, “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо спрямування деяких видів екологічного податку на поводження з побутовими відходами)”, які направлені на покращення екологічної ситуації та здоров’я громадян найбільш прийнятним та безпечним способом. Сподіваюсь, що через співпрацю та діалог з представниками різних галузей економіки нам вдасться знайти компроміс та спільне дієве рішення, щоб нарешті розпочати реальну боротьбу за звільнення України від сміття”, – підсумував Микола Томенко.

Джерело: Сайт: tomenko.ua