www.miysad.com.ua
«Киньмо гратися у піжмурки і теревенити про мовні права некорінних народів. Йдеться не про захист чиїхось рідних мов, а про брутальне нав’язування однієї з некорінних, … намагання російських шовіністів зберегти за російською мовою становище офіційної мови в рамках колишнього СРСР – за рахунок натуральних прав усіх інших мов»
(ст. «Нація і держава», 1993 р Михайла Брайчевського)
У народі 6-го вересня вшановували Євтихія і підмічали: зазвичай, цей день тихий і безвітряний. А якщо станеться дощ — буде осінь суха, сніг добре землю вкриє, а навесні вчасно зійде.
За церковним календарем 6 вересня вшановують священномученика Євтихія, святого Петра, преподобного Арсенія, мученика Татіона, мученицю Сіру, преподобного Георгія.
Іменинниками 6 вересня є:
Петро, Арсен, Георгій, Євтихій.
Події 6 вересня:
1770 — почалося будівництво Олександрівського форштадта, з якого згодом виросло місто Олександрівськ (тепер Запоріжжя).
1852 — у Манчестері відкрита перша безкоштовна бібліотека Британії.
1952 — у Женеві підписана Всесвітня конвенція про авторське право.
1991 — місту Ленінград повернуто стару назву — Санкт-Петербург.
2007 — Національний банк України випустив у обіг пам’ятну монету «Іван Богун» із серії «Герої козацької доби».
6 вересня народились:
1863 — Дмитро Граве, відомий математик, доктор математики. В 1897–1899 професор Харківського університету, а с 1899 й до самої смерті – Київського. Творець математичної школи, з якої вийшли провідні математики наступного покоління.
1897 — Іван Микитенко, український письменник, автор п’єс «Диктатура», «Кадри», «Справа честі», «Соло на флейті», збірки оповідань «На сонячних гонах», повістей для дітей і про дітей «Брати», «Вуркагани», «Гавриїл Кириченко — школяр», роману «Ранок» та ін.
1924 — Михайло Брайчевський, український історик, археолог, письменник та суспільний діяч. Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», знаний в усьому світі історик і археолог, автор численних праць з етногенези слов’ян і давньої Русі.
Чи знаєте ви, що:
У своїх історичних дослідження Михайло Брайчевський стверджував:
- напівлегендарний Кий був абсолютно реальною історичною особою, очільником могутнього слов’янського державного об’єднання, полянським князем;
- знаменитий Аскольд, володар Давньокиївської держави у 60—80-х роках ІХ століття, був правителем полянської династії Києвичів, а не варягом! І саме Аскольд здійснив відомі літописні походи на Візантію, а не оспіваний Пушкіним князь Олег (його вбивця).
- радянську теорію про «спільну колиску» — єдність походження російського, українського та білоруського народів, Брайчевський піддав серйозній критиці. Адже лінгвістичні, археологічні й антропологічні джерела свідчать, що державне об’єднання слов’янських племен ІХ сторіччя — «Русь» — виникло у Східноєвропейському (українському) Лісостепу, мало чітке первинне «ядро» — середня Наддніпрянщина з Києвом, Черніговом, Переяславом. Що ж до територій, розташованих на Північ та Північний Схід від цього первинного осередку, то вони були залучені до слов’янізації значно пізніше, бо були на той час заселені іншими етносами.
