Zaxid.net
Борис Романицький належить до тих щедро обдарованих людей, яких подарувала світові прекрасна Черкаська земля. Знаний актор, театральний режисер, історик театру, чий талант відзначений Шевченківською премією. Романицький завжди з гордістю зараховував себе до акторської школи великого П.Саксаганського.
Народився Борис Васильович Романицький у селі Чорнобай (нині Черкаська область). Випадало, що мав стати священиком: закінчив Лубенське духовне училище, навчався в Полтавській духовній семінарії. Однак світська кар’єра вабила більше, тож вступив до комерційного інституту в Києві. А крім того, душа кликала на сцену: прийшов до Музично-драматичної школи ім. М. Лисенка. Від 1913р. виступав у трупі Панаса Саксаганського, згодом — у Товаристві українських акторів. У 1918р. в житті Б.Романицького сталася надзвичайно важлива подія: П.Саксаганьский запросив актора до Державного народного театру, яким керував.
Від 1922р. Борис Романицький – один із засновників і художній керівник Львівського Українського театру ім. М. Заньковецької. За час, коли служив у цьому славетному театрі, поставив понад 50 вистав. Уперше на українській сцені створив образ Отелло. На творчому рахунку Бориса Романицького – майже 220 основних ролей, серед них головні у спектаклях І.Карпенка-Карого «Сава Чалий», «Мартин Боруля», «Бондарівна»; Г.Квітки-Основ’яненка — «Шельменко-денщик»; Ф.Шіллера — «Розбійники»; Возний у «Наталці-Полтавці» І.Котляревського; Богдан Хмельницький у однойменній п’єсі М.Старицького та багато інших.
Як історик театру Б.Романицький написав книгу «Український театр в минулому і тепер».
Помер Б.В.Романицький 24 серпня 1988р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
