Маркові Вовчку, виявляється, її літературний псевдонім, м’яко кажучи, не подобався. Вигадав його, здається, Пантелеймон Куліш, сполучивши прізвище Маркович (першого Маріїного чоловіка) та її дещо похмуру, «вовкувату» манеру спілкування. Хоча були й інші псевдо – «Я.Канонин» та… «Українка» — широко відомою письменниця стала саме як «Марко Вовчок». І вона змирилася. До речі, перший чоловік Марії – український етнограф і фольклорист Опанас Маркович – на час знайомства з нею відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства.
В Єлецькому повіті Орловської губернії, у спадковому маєтку матері Єкатериниське, майбутня письменниця народилася — 22 грудня 1833р.
Марія дуже неохоче згадувала своє дитинство. На це були серйозні причини: люблячий, добрий батько, відставний офіцер Олександр Вілінський, помер, коли дівчинці було 6 років. Мати, російська дворянка Прасковія (в дівоцтві Данилова) вийшла заміж вдруге. Вітчим, алкоголік і картяр, дико знущався з кріпаків і зі своєї родини, за падчеркою не раз ганявся з сокирою. Тож дівчину, коли їй виповнилося 12 років, подалі від лиха віддали до харківського пансіону. А через три роки вітчим програв садибу дружини й залишив сім’ю напризволяще. Марія з братом мешкали у тітки, бо мама не мала як їх утримувати.
За Опанаса Марковича Марія вийшла взимку 1851р. Подружжя мешкало у Києві, Чернігові, Немирові, бідувало і… постійно виїздило на села – збирати зразки народної творчості.
1859р. лікарі виявили у Марії тяжку хворобу, і разом із сином вона виїхала на лікування до Німеччини. Потім були Швейцарія, Італія, Франція. Впродовж 1860-66р.р. мешкала в Парижі. Мізерних гонорарів ледь вистачало, щоб заплатити за кімнатку десь на околиці. Але у Франції був і великий успіх: дитяча повість «Маруся» дістала премію Французької Академії й була рекомендована для шкільних бібліотек.
Повернувшись, письменниця протягом 10 років мешкала в Петербурзі. Однак змушена була виїхати, оскільки після появи повісті «Кармелюк» та оповідання «Два сини» цензура і критики всерйоз за неї взялися.
1891р. Марія всиновила свого першого онука Бориса, який народився до шлюбу своїх батьків. Хлопчик так і залишився жити у мами-бабусі, й сучасники вважали його молодшим сином Вілінської.
Коли другий чоловік письменниці, значно молодший за неї офіцер Михайло Лобач-Жученко, отримав скерування служити на Кавказ, Марія поїхала з ним. Перед тим у неї діагностували пухлину мозку.
Марія Вілінська, відома всім нам, її вірним читачам, як Марко Вовчок, померла 10 серпня 1907р. у Нальчику.
…Вона була дивовижною красунею. За нею міцно закріпилася репутація Femme Fatale – фатальної жінки: обидва її чоловіки померли в неї на руках, а один із залицяльників вкоротив собі віку. За нею упадали, її кохали над життя і навіть… проклинали. Сучасники стверджували, що чарам жіночної, загадкової, до того ж талановитої письменниці не зміг опиратися сам Тарас Шевченко.
Марія познайомилася з Тарасом Шевченком у Санкт-Петербурзі, куди переїхала з чоловіком 1859р. За два роки перед зустріччю з Шевченком вийшли друком «Народні оповідання» Марка Вовчка, що дістали високу оцінку критиків і безліч захоплених читацьких відгуків. На той час вона була єдиною письменницею в українській літературі, де панували самі лише чоловіки. І вона так правдиво, щиро і співчутливо зобразила життя українських селян – кріпаків, наймитів — що змушувала гірко плакати над сторінками своєї книги не одного читача. Тарас Григорович зізнавався друзям, що й сам не стримував сліз: він як ніхто інший знав, яка вона, кріпацька доля…
За якийся час Марко Вовчок отримала Шевченкового «Кобзаря» з автографом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович». Серед віршів – і цей:
Маркові Вовчку
Недавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь прослав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестових
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило морлодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
___________
Марія Вілінська вільно володіла десятьма мовами. Вдома мовою спілкування була французька. З чоловіком – О.Марковичем – говорила винятково українською. Багато писала і перекладала російською. Але всі найкращі, найталановитіші, найвідоміші твори Марко Вовчок написала українською.
