ukrkino.com.ua
Один з персонажів грецької міфології – морське божество Протей. Він мав дивовижну здатність перевтілюватися у різних людей, тварин і навіть неживі предмети. З часом Протеєм стали називати людину, оьбдаровану безліччю здібностей, насамперед – талантом блискавично змінюватись і перевтілюватися. Протеєм називали Амвросія Бучму – великого українського актора, який ніколи не повторювався навіть у одній і тій самій ролі.
Амвросій (з грецької – Божествений, а також Безсмертний) народився у Львові, в будинку на вулиці Озаркевича, неподалік церкви Святого Юра, в родині залізничного сторожа та пралі. У подружжя було дев’ятеро дітей, однак вижило тільки двійко – Авмросій (Бронек) та його старша сестра Ольга.
Батько Максиміліан (Максим) був суворим, виховував сина «залізною рукою». Свого часу, аби прогодувати родину, він залишив учителювання і подався в стрілочники. Тож сподівався, що колись хлопець вивчиться, матиме добрі освіту та роботу , міцно стоятиме на ногах сам і допомагатиме сім’ї. Коли Бронек блискуче закінчив чотирикласну школу, Максим Петрович віддав його до єдиної у Львові української гімназії, що розташовувалася в Народному домі на вул.Театральній. Хлопець навчався на відмінно, чим вельми тішив татуся. Але мріяв стати не адвокатом чи бодай нотарем, а… директором театру. До того ж майстерно малював карикатури на вчителів, що призвело до лиха: малого Бучму виключили з гімназії з «вовчим квитком», тобто без права поновлення.(За іншою версією – тому що прогулювався вузеньким карнизом третього поверху).
Батько страшенно образився на сина, не говорив до нього понад рік. Якось Максиміліан захворів на запалення легень – уже сьоме, виявилося — останнє. Покликав до себе сина, сказав, що пробачає. Хлопець від переживань на якусь мить заснув у батькових обіймах, а коли прокинувся, той був уже неживий. Для Бронека це була страшна, невиліковна травма…
Треба було якось виживати, допомагати мамі. Хлопець працював різноробом і муляром, фарбував паркани і потішав людей на весіллях. 1905р. з допомогою сестри Авмросій вступив на службу – хористом і танцівником — до Львівського театру товариства «Руська Бесіда». Виявив неабиякі здібності до танцю і співів, чудово імпровізував, самотужки навчився грати на скрипці. Але минуло досить часу, доки став одним з провідних акторів: перша роль, гаприклад, була без слів: у п’єсі І.Карпенка-Карого «Батькова казка» юнак у ролі лакея приносив самовар… Працюючи до 1912р. в театрі, молодий актор на все подальше життя затоваришував з Лесем Курбасом.
1914—1917р.р., під час Першої світової, перебував у австрійській армії, в чині унтер-офіцера. Брав участь у облозі Перемишля, був поранений, ледве не помер від холери. Нібито дав ляпаса старшому офіцерові, за що на війні передбачався розстріл, до якого й засудили. Але майстерно симулював божевілля, медкомісія повірила, тож вояка скерували до штрафбату. Потрапив до російського полону, разом з іншими каторжниками працював на Турксибі. В паровозному тендері втік до України. Однак і тут доля не була готовою його прихистити. Працював у шахтах Донбасу і чорноробом на цукроварнях, орав землю, складав літери в друкарні… Дістав дозвіл повернутися до театру лише після лютневої революції 1917-го.
Львівські митці порекомендували талановитого земляка до театру М.Садовського. Водночас навчався у Київському музично-драматичному інституті імені М.Лисенка. 1919р. вирушив з театром Садовського на Захід, але в Стрию залишив театр.
Створив «Новий львівський театр» у Дрогобичі, гастролював з ним Наддніпрянщиною. 1920р., разом з Гнатом Юрою та Семеном Семдором, на базі «Нового львівського театру» створив у Вінниці театр ім. І. Франка: той самий, нині — Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, що від 1926р. працює в Києві.
Влітку 1920р. А.Бучма створив театр-студію ім. І.Франка і рушив з трупою Дніпром до Херсона. Тут акторів спіткав голод, захворіла дружина Бучми, і театр розпався.
Тим часом Лесь Курбас організував художнє об’єднання «Березіль». Бучма стає провідним актором театру Курбаса (у 1922—1926 та 1930—1936 роках). Саме тут зажив слави великого українського артиста, тут виконує свої найвідоміші ролі: Пузиря у «Хазяїні» І.Карпенка-Карого, Лейби в «Гайдамаках» за Т.Шевченком, Задорожного в «Украденому щасті» І. Франка, Блазня у «Макбеті» В. Шекспіра…
1926р. на Одеській кінофабриці зіграв першу свою роль у кіно. Й це була роль Тараса Шевченка у однойменній стрічці.
1933р. театр «Березіль» був знищений. Курбаса невловзі заарештували, а потім розстрілялии разом з багатьма українськими митцями в урочищі Сандар-Мох.
А.Бучма, Валентина Бжеська (друга дружина актора), Наталя Ужвій та інші відомі «березольці» вийшли на сцену театру ім.Франка. Тут Бучма працював упродовж 20 років – до кінця життя.
Під час Другої світової війни театр І.Франка на чолі зі своїм головним режисером А.Бучмою перебував в евакуації, не раз виїздив на фронт.
Повернувшись до Києва, працював у театрі й художнім керівником Київської кіностудії художніх фільмів. Викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Писав статті з питань українського театрального мистецтва.
А.М.Бучма помер 6 січня 1957р.
Його ім’ям названі вулиці в Києві, Львові, Вінниці, Одесі, Харкові. На території Одеської кіностудії Бучмі встановлено пам’ятник.
На його творчості й нині вчаться майбутні режисери. сценаристи, актори.
А ще про Амвросія Бучму переповідають різні цікаві історії. Наприклад, що він, за власними словами, чотири рази починав знову бути актором: у дитинстві, в «Руській бесіді», театрі «Березіль» та «театрі соцреалізму» ім.І.Франка.
До речі, якось під час зарубіжних гастролей у Бучми нібито запитали, що таке соцреалізм, і той іронічно відповів: «Бачили, як я граю? Ото він і є!»
Колись у молодого Бучми поцікавилися, що йому ближче – трагедія чи комедія. Через 40 років він зізнався, що так і не відає, як відповісти на це питання. Адже він був блискучим актором і трагедійного, і комедійного жанрів. Про це свідчать 32 його ролі в кіно й понад 300 — в театрі.
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
