Мій Возницький, або спогади про найбагатшу людину України

16 Квітня 2019 15:12

glavred.info

Сьогодні день народження Бориса Возницького — унікальної людини, непересічної особистості, мого вчителя й старшого товариша.

Борис Возницький — поодинокий Герой України, який заслужив це звання, не зважаючи на те, що воно давно дискредитовано різними високопосадовцями, які й самі себе нагороджували й «розраховувалися» цим званням перед своїми друзями, родичами чи спонсорами. Знаючи, що він справжній народний Герой України, Возницький завжди носив Зірку Героя, бо не боявся, що хтось засумнівається в тому, що вона належить йому по праву.

Свого часу Іван Франко сказав, що патріотів у нас багато, а робітників мало. Борис Григорович був справжнім робітником на ниві української культури. Робота для нього була і головним захопленням і головною мрією.
Коли я згадував Львів або збирався туди, то він асоціювався у мене найперше з Возницьким. Тому кожного разу, мандруючи Львівщиною, я намагався з ним зустрітися, поговорити і дізнатися про нові проекти, які десятками роїлися в його голові. Фактично, він показав нам шлях, яким потрібно рухатися у напрямку відновлення історико-архітектурної спадщини. Зараз неможливо збагнути, як Борис Возницький зміг відновити та повернути для людей Олеський замок за Радянської доби. Так само своєрідним подвигом є реалізація його наступного проекту — відновлення Золочівського замку.

Збереження і реставрація робіт знаменитого Пінзеля, які експонувалися у Луврі — це лише одне варте найвищої нагороди від Держави.

А ще колекція історико-архітектурної та культурної спадщини, яка налічує десятки тисяч експонатів, що була зібрана і збережена у колишньому монастирі Ордену капуцинів Возницьким робила його НАЙБАГАТШОЮ ЛЮДИНОЮ УКРАЇНИ!

Я гордий з того, що зміг залучити справжнього Героя України до участі в проекті «7 чудес України» і нині ви маєте нагоду переглянути фільм про Олеський замок, де екскурсію проводить Борис Возницький.
Пам`ятаємо і шануємо наших ГЕРОЇВ!

Микола Томенко

лідер Громадського руху «Рідна країна»