З чергової ротації до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького повернулися курсанти. Два місяці вони виконували завдання по охороні адміністративного кордону з Автономною Республікою Крим.
– Поки ми знаходилися на кордоні, про нас не забували жодного дня, – розповідає командир 2 прикордонної застави шостої мотоманевренної групи Дмитро Нікішов (20). – Було багато дзвінків з академії, від наших рідних та друзів. Всі нас постійно підтримували, підбадьорювали, казали, аби поверталися живими та здоровими. Виїхали сьогодні о четвертій ранку. Вражень привезли багато. Всі дуже раді, що повернулися зі служби показавши гарні результати. За період служби нашою шостою мотоманевренною групою, а саме другою заставою, було затримано 25 порушників. Це українці, росіяни, кримчани. Серед них як жінки, так і чоловіки. Було багато втікачів з в’язниць з Донецька, Луганська . В деяких були довідки про звільнення, але не у всіх. Процес затримання в основному відбувався вночі, вони намагалися нас обходити, проходити непомітно. Але в нас був ще й бойовий пес та й відчуття курсантів ніколи на службі не підводило.
19-річний Іван Коцеруба з династії військових. На кордоні, у той самий час що і він, знаходилися також його батько Дмитро Михайлович та брат Михайло, а мама Жанна в Хмельницькому два місяці дуже очікувала на повернення своїх мужніх хлопців. Як розповів Іван, перебуваючи на кордоні він жодного разу не пошкодував про свій вибір стати прикордонником.
-Я вже вдруге служив на кордоні, – каже курсант факультету іноземних мов та гуманітарних дисциплін Іван Коцеруба. – Я з третьої прикордонної застави мотоманевренної групи № 6… Жили в звичайній сільській школі, виїжджали на кордон і несли службу. Мешканці села Макарівка ставилися нормально, можна сказати наче до власних дітей. Вони розуміли нас, і з радістю приносили молоко, яйця а також солодощі. Вражень залишилося дуже багато. У нас було два затримання порушників кордону… А ще, якщо пригадати, то одного разу була така ситуація, коли ми стояли на службі, і десь о третій ночі різко почули чергу ніби кулемета, всі одразу вибігли взявши зброю, а з’ясувалося, що то просто запускали салюти з іншої сторони. Можу сказати, що єдине за два місяці, що мені набридало там, так це їдючі комарі (сміється-прим.автора). Тому всім курсантам, пораджу брати з собою ще більше «відганялок». А так все добре. Я радий, що зможу захищати свою країну на кордоні.
– Ми проходили службу на адміністративному кордоні між Херсонською областю та АР Крим, – розповідає Богдан Волков (21). – До академії я прийшов тому, що мій дід, років 50 назад, служив на кордоні з Туреччиною. Сказав мені, що бути прикордонником це круто. Це так… Запам’яталося багато чого, особливо красива природа. Я і сам з Херсону, так що для мене там було все звичне. Рідні привозили гостинці, фрукти, овочі, консервації. Якщо комусь щось потрібно було з речей, наприклад дзеркальце чи ще щось з побуту, то також. А загалом, необхідних речей, медикаментів, їжі нам вистачало всього…В останньому наряді 30 числа здійснили затримання порушника, громадянина Росії.
– Сьогодні приїхали наші однокурсники, курсанти ми цьому дуже раді, чекали їх два місяці, – розповідає Ольга Григораш (24). Ми готувалися зустрічати їх, після закінчення пар намалювали плакати. Всіх дівчат, і не лише, переповнюють емоції, радість від зустрічі. У мене мій хлопець також знаходиться зараз на кордоні. Він також вчора виїхав на Чонгар. Чекаємо на повернення усіх наших прикордонників живими та здоровими.
Фото – vsim.ua