rian.com.ua
Хмельниччина, як і інші західні області України, опікується людьми, котрі вимушено залишили свої домівки в Криму, Севастополі, а також переїхали з Луганської та Донецької областей. Наразі таких у нашому краї 70 сімей, в яких є 55 дітей. Усі, хто знайшов прихисток на Хмельниччині, зареєстровані в обласному координаційному центрі з надання допомоги переселенцям. Вирішенням їхніх проблем займаються зокрема відповідні служби та управління міської ради.
Як повідомив начальник міського управління праці та соціального захисту населення Словян Воронецький, найчастіше люди звертаються з приводу призначення соціальної допомоги, працевлаштування, забезпечення житлом; влаштування дітей у дошкільні та навчальні заклади. Станом на 9 липня з питання отримання матеріальної допомоги звернулись 32 особи, 25 з них керівництво міста визначило по 1000 грн. допомоги кожному. До управління праці звернулися десятеро осіб, які переїхали з Донецької та Луганської областей за державною допомогою, триває призначення. Щодо забезпечення житлом, то 13 сімей поселено в гуртожитках міста. Всі громадяни, які звернулись до міської влади, пройшли медичне обстеження. Четверо дітей відпочили в оздоровчому таборі “Чайка”, замовлено путівку в табір “Молода гвардія”. Відвідують дошкільний навчальний заклад троє дітей, документи ще двох нині оформляють. Влаштовано в школи 26 дітей, з них четверо — з Луганської та Донецької областей.
До центру зайнятості з питань працевлаштування звернулись 30 осіб, з них працевлаштовано троє, двом надано статус безробітного. Щодо інших осіб підбір вакантних місць триває.
Крім допомоги державних органів, не залишились осторонь переселенців небайдужі пересічні хмельничани та громадські організації. Зокрема, надання гуманітарної допомоги організували Товариство Червоного Хреста, благодійні фонди “Карітас” та “Ксена”.
Зрештою, якою б щирою не була гостинність наших громадян, окремі сім’ї, які вимушено залишили домівки в зоні АТО, радо вітають звільнення рідних міст і мають бажання повернутися додому. Зокрема, в Краматорськ. Їх не лякає те, що доведеться добре потрудитися для відбудови рідного міста, зруйнованого терористами. Головне після пережитого — мир і спокій.
