proskurov.info
Під прицілом сепаратистських настроїв у зазвичай спокійному і майже аполітичному Хмельницькому опинилася система міського пасажирського транспорту. Так звана “народна транспортна компанія” яку утворено за участі скандально відомої “територіальної громади міста Хмельницького”, підбурює водіїв до безконтрольності та анархії.
Про це говорили на зборах перевізників кількох компаній, які у рамках чинного законодавства на конкурсних засадах здійснюють перевезення пасажирів на міських маршрутах. Збори скликали не просто так: активісти “народної транспортної компанії” одразу ж після свого скандального візиту до міськвиконкому та оголошення “народовладдя” на транспорті провели “семінар” серед власників бусів, на якому красномовно розписали принади “народного” господарювання.
Ті, хто побував на цьому “семінарі”, коротко переповідають, до чого їх схиляли. Суть така: якщо хочеш займатися пасажирськими перевезеннями – будь ласка, займайся ними. Не потрібно мати ліцензію, не потрібно проходити жодних оглядів, сертифікацій та ін. Головне – бути “народним підприємцем”. А щоб стати “народним підприємцем” – також нічого не потрібно. Захотів – став ним. Сплата податків, внески у Пенсійний фонд – твоя особиста справа, хочеш платиш, хочеш ні.
Щоб займатися перевезенням пасажирів – також все дуже просто: маєш транспортний засіб, придивився собі маршрут – будь ласка, перевозь пасажирів. Жодних графіків, жодного контролю, жодної відповідності класу автобусу встановленим нормам, “бо це все корупція” і “водії не повинні бути рабами”. Маєш “мерседес” – вози “мерседесом”, маєш перероблену вантажівку – вози вантажівкою, хоч велосипедом (якщо вмієш). А хочеш – ПАЗом, і байдуже, що їх через ненадійність виводять з обігу, тобі ніхто не заборонить. Повна свобода діяльності й заробляння грошей, тому що ти – народ, ти – “джерело влади”, а тому ти сам собі і влада, і закон, і держава в державі.
Усе це було б смішно, якби цей анархічний рух не знаходив співчуття у деякої частини колишніх перевізників, які через свій низький технічний рівень виявилися не при справах у діючий транспортній системі міста Хмельницького. Та й, що гріха таїти, й серед тих, хто зараз працюють на міських маршрутах, є незадоволені тим, що виходити на маршрути доводиться не з-під тину, коли заманулося, і ночувати бус має не під власним балконом, а на автобазі. Не хочеться, щоб підприємство-перевізник могло випустити або не випустити у денний рейс через технічний стан, а потім ще й пред’явило претензії через скарги пасажирів на хамську поведінку чи гучний “блатняк” у аудіосистемі. Самому по собі зручніше: разом нас багато, пасажир не знайде, кому скаржитися…
Це все хмельничани вже проходили років 10-15 тому, коли доводилося їздити, згинаючись навпіл, у “газелях” та інших убогих бляшанках, які до того ще й зупинялися біля кожного стовпа за помахом руки. Водієві це – гроші в касу, але пасажирам доводилося їхати маршруткою довше, аніж тролейбусом. До того ж на вигідних, популярних маршрутах (базар-вокзал) охочих возити завжди було повно, а з менш касових маршрутів перевізники тікали світ за очі.
Блокова система розподілу маршрутів між кількома крупними підприємствами, яка діє у Хмельницькому сьогодні, дала можливість підвищити вимоги і до стабільності руху транспорту, і до якості рухомого складу. Кооперування перевізників у великі колективи дозволило організувати диспетчерські служби, ремонтне та стояночне господарство, резерви на випадок сходження машини з маршруту. Завдяки блоковому принципу приватні перевізники взяли на себе обслуговування неприбуткових маршрутів: отримав прибуткові напрямки – за рахунок цього мусиш перевозити й на неприбуткових. На часі – наступний конкурс на право обслуговування маршрутів, під час якого конкурсні вимоги мають бути ще більш жорсткими. До того ж, на відміну від приміського та міжміського сполучення, де неприховано поцвітають нелегальні перевезення, на міських маршрутах немає жодного нелегального автобусу.
Але цю перспективу впорядкованого перевезення пасажирів у Хмельницькому свідомо ставлять під удар прихильники “народного підприємництва”. Власники автобусів запитували під час зборів: “Чекайте… Я законно, за угодою, працюю на маршруті – і на цей же маршрут встає нелегал з “народної транспортної компанії”, бо так собі вирішив. Як то має бути?..” Директор ПМП “Купава” Петро Стецюк відповідає:“Згадайте 1990-ті – як тоді було. Бійки були, колеса один одному різали. Вам таке потрібно? Ні! А вашим опонентам, мабуть, потрібно…”
Директор комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту Володимир Богачук каже прямо: “Мета цієї організації (“територіальної громади” , – ХП), яка два з половиною роки тому заснована у всіх обласних центрах України – розхитати ситуацію. Показати, що не тільки в Луганську та Донецьку, а й у Хмельницькому земля горить, що брат б’є брата”. А сферу громадського транспорту об’єктом дестабілізації обрано через те, що нею користуються всі, і її дестабілізація негайно призведе до обурення всього міста.
Чи вистачить хмельничанам здорового глузду не довести до деградації свій громадський транспорт? Серед міських водіїв вже знаходяться поодинокі, які не проти поганяти лівака під галас “народної транспортної компанії та сподіваються, що потім не доведеться нести відповідальність.
А пасажири? Журналісту, який їхав на ці збори перевізників, довелося стати свідком ситуації в маршрутці, коли дві жіночки настирливо умовляли водія посадити пасажирів у невстановленому місці. А коли інший пасажир розказав ім, чим це загрожує – відповіли з усмішками: “А ми того не понімаємо, нам аби їхати!”
