«Чому совєтські сірники не запалюються? Бо вони зроблені з совєтської сірки та дерева з бандерівського лісу, а цього дерева большевицький вогонь не чіпається» (журнал «Хрін»)
Два роки тому в Кадиєвецькому лісі кам’янчанин, учитель багатопрофільного навчально-реабілітаційного комплексу Юрій Тарнавський випадково натрапив на дивну знахідку – молочний бідон, що був прикопаний землею. У ньому виявились документи, листівки та фотографії, які залишилися після себе останні підпільники ОУН на Кам’янеччині більш, ніж півстоліття тому.
У день Українського козацтва, свята Покрови 14 жовтня, Кам’янець-Подільське товариство «Просвіта» й журналіст Наталія Ярова ознайомили студентів історичного факультету зі знайденими матеріалами. Нині їх оригінали знаходяться в Центрі досліджень визвольного руху, що діє при Національному музеї «Тюрма на Лонцького» у Львові. Після реставрації та детального вивчення науковці виставлять документи у вільний доступ на сайт визвольного руху avr.org.ua.
Серед знахідок, що вже самі по собі є цінними, адже про діяльність ОУНівських підпільних проводів за межами Західної України і так мало відомо, – шматки тканини, декілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління (лезо, помазок, півпляшки одеколону), близько десятка нових кишенькових дзеркалець і дещо з посуду.
Найбільш красномовними виявились листівки до селян, червоноармійців. Наприклад, «Нам скорились темні води, в ноги нам лягли поля – покорились всі народи, оновляється земля». Частину з них, що містилися в бідоні, були передані до Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
Знайдені були також зошити з піснями та учнівськими записами, ідеологічного та інформаційного спрямування брошури, видання. Непошкодженими виявились сторінки журналу «Хрін». Один із надрукованих жартів: «Чому совєтські сірники не запалюються? Бо вони зроблені з совєтської сірки та дерева з бандерівського лісу, а цього дерева большевицький вогонь не чіпається».
«На території Кам’янець-Подільського району діяльність ОУН активізувалась 1941 року, коли Поділля було звільнене від радянської влади. Діяло три надрайонних проводи – Віньковецький, Дунаєвецький і Камянець-Подільський, – розповідає старший науковий співробітник історичного музею-заповідника Руслан Йолтуховський. – Вони ставили перед собою завдання підвищувати національну свідомість людей, виховувати молодь. Розвідувальні органи періодично виявляли підпільні осередки. І 1952 року їх діяльність була повністю ліквідована».
Були знайдені й у чудовому стані фото. Удалося встановити особи більшості осіб. Василь Николин («Мороз», «Хмель», «Богдан») – уродженець с. Олексинці Борщівського р-ну Тернопільської обл., провідник Віньковецького надрайону ОУН загинув в бою у Віньковецькому районі 20 листопада 1951 р.
«Роман» – зв’язковий кур’єр Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН; був захоплений біля села Чаньків Дунаєвецького району 4 жовтня 1951 р. і перевербований – погодився співпрацювати з радянськими спецслужбами (можливо, в якості підпільного шпигуна).
Володимир Старенький («Богун») – уродженець Вінниччини, загинув 7 липня 1951 р. в бою біля села Ожигівка Володарського району Київської області.
Друкарки Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН «Лариса» (загинула 21 вересня 1950 р. в бою на хуторі Кудринецька Зелена Мельниця-Подільського (нині – Борщівського) району Тернопільської області) і «Тамара» – була важко пораненою захоплена у криївці в селі П’ятничани Орининського району 26 грудня 1949 р. В Орининській районній лікарні, де її тримали під наглядом, вона позривала бинти з ран і померла, стікши кров’ю.
Після зустрічі викладачі факультету зазначили, що разом зі студентами збираються їхати у Кадиївці та навколишні села для опитування місцевих жителів, котрі могли бути свідками тих подій.
Фото – “Хронікер”.