ye.ua
На презентації збірки молодої літераторки говорили про поезію, мову і… Шевченка.
У рамках всеукраїнського презентаційного проекту “Глухота” одна із найяскравіших поеток наймолодшого літературного покоління Олена Герасим’юк завітала до Хмельницького. Тут літераторка, яку вважають поетичним відкриттям 2013 року, презентувала свою збірку. На зустрічі говорили про перші вірші, сучасну і класичну літературу, про можливості для поетів та журналістів, приправили все м’яким гумором і самоіронією.
“Писати я розпочала ще в школі. Першого вірша не пам’ятаю, але пам’ятаю найяскравішого — про Тараса Шевченка. Коли його прочитав тато, то сказав: або я збираю речі і йду в дитбудинок, або я більше такого не пишу, – згадує Олена Герасим’юк. – Перша збірка також вийшла в шкільні роки: я надрукувала її на принтері”.
“Глухота”, за словами авторки, не розрахована на когось конкретно. Усю поезію вона пише для себе. Олена не любить повторювати і намагається знайти нові форми, які були б цікавими. Так виникла ідея заспівати.
“Якось вийшло завершити поезію співом. Для мене очевидно — сюжет, розвиток, а далі — пісня, – міркує Олена. – Я маю філологічну освіту, тому на традиції літератури можу дивитися не просто з любительської точки зору, а й із професійної. Вважаю, що велика небезпека ставити перед себе кумира. Хтось може вплинути більше, а перетворитися в наслідувача — не дуже цікаво”.
Олена Герасим’юк поділилась досвідом про участь у конкурсах та семінарах для молодих письменників і навіть журналістів. Вона каже, що першим текст має почитати людина, яка його вщерть розіб’є — і мова ні в якому разі не про друзів чи родичів.
На думку Олени, завжди потрібно читати першоджерела, не розбирати тексти на цитати. Поезія, за словами дівчини, – те чим вона може займатися, та нею важко заробити на життя.
Насправді ж поезія Олени Герасим’юк — цікава і чуттєва, з надривом і фольклором. А “Глухота” – це світ навколо, який не здатен почути Слово. Бо правда в тому, що люди не чують одне одного, або не хочуть чути.
