days.pravoslavie.ru
7 квітня церкви, що живуть за юліанським календарем, відзначають одне з найбільших двонадесятих свят — Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.
В основі свята — «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк. 1, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, —тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Лк. 1, 31-38).
В Назареті, на тому місці, де архангел Гавриїл благовістив Діві Марії, побудований храм на спомин про Благовіщення Богородиці.
Святкування Благовіщення встановлене церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, св. Атанасій Великий пояснював дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив людину в день 25 березня (7 квітня за новим стилем). Піст у цей день послаблюється — дозволяється вживати рибу та вино.
Народні традиції
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. У народі цей день ще називали «третьою зустріччю весни» (після Стрітення і Сорока Святих). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, а Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.
У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Деякі люди навіть спеціально купували пташок, щоб на Благовіщення їх випустити — на щастя.
Вважалося, що люди працювати цього дня не повинні, адже навіть птахи гнізд не в’ють — настільки це велике свято. Пояснювали: зозуля спробувала, то Бог їй пам’ять відібрав, а тому вона донині не має свого гнізда й підкидає яйця в чужі. Особливим статусом наділений тільки один птах — горобець: він лагодить гніздо, «оскільки не знає такого свята, бо він, бач, бусурманин поміж птицями».
Зранку в церкві правлять урочисту службу, святятьпроскури (це спеціальний літургійний хліб, котрий використовується під час православного богослужіння. Готується з квасного (дріжджового) тіста, яке замішується з пшеничної муки, води та солі. На проскурі зазвичай розміщуються зображення хреста чи Пресвятої Богородиці).
Пасічники потім «частують» своїх бджіл благовіщенською проскурою, щоб ті добре роїлися. Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема, вона може допомогти хворому на пропасницю.
На Благовіщення дівчата водили перший весняний хоровод — «Кривий танок». Він символізує пробудження природи, покликаний закликати весну до більш активних дій, пробуджувати життєву енергію.
Вважалося, якщо дівчина на порі на Благовіщення знайде квітку первоцвіту, значить, їй у цьому році судилося заміж піти. А знайдений у цей день пролісок треба дуже обережно зірвати, у пазусі принести додому й покласти під образами. З давніх часів вважається, що це приносить у дім щастя та злагоду.
Пролісок дарує не тільки щастя родині, але й дівчині красу. Для того, щоб скористатися магічними властивостями квітки, слід на Благовіщення покласти в холодну воду пролісок і цією водою вмитися.
Крім того, українські селяни спостерігали за погодою. Вважали: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла.
А ще народ радить не проклинати зиму в цей день, оскільки в цьому разі вона може передумати й повернутися: «На Благовіщення зими не лай, і саней не ховай».
