У 1960-х роках Кам‘янецьку (тоді Фрунзе) забудували “хрущовками”
Ще років п’ятдесят тому Кам’янецька виглядала зовсім по-іншому: по обидва боки щільною забудовою тягнулися одно- і двоповерхові будинки, більшість з яких належала проскурівському купецтву. У 1960-х роках Кам‘янецьку (тоді Фрунзе) майже повністю перебудували: на місці старих будиночків звели п‘ятиповерхові “хрущовки”, замість бруківки поклали асфальт, уздовж тротуарів встановили електричні ліхтарі.
Однією з візитівок Кам’янецької стало перехрестя з вулицею Подільською, яку прикрашають скляна споруда “Либідь-Плази” та монолітна 16-ти поверхівка. Останню можна назвати унікальною, адже коли у жовтні 1978 року за 24 дні (!) піднялася бетонна вежа нового будинку, цей успіх будівельників став подією не тільки у масштабах міста, але і всієї країни. Для спорудження монолітних бетонних стін хмельницького “хмарочосу” вперше в Україні був застосований метод ковзної опалубки. До того ж, таких темпів спорудження висотних будинків наше місто ще не знало. Якби не затяглися оздоблювальні роботи, то новосілля могло б відбутись вже наступного року…
Читайте також: Вулиця Проскурівська – кокторія, ресторан «Слон» та… базар
Досліджуючи історію найстарішої й найдовшої вулиці нашого обласного центру, мимоволі дійдеш висновку, що Кам’янецьку можна нагородити ще одним епітетом: це “найцвинтарніша” вулиця міста. У різні часи на Кам’янецькій розташовувалося три кладовища. Від перших двох не залишилося і сліду, а от останнє збереглося донині й є доволі цікавою пам’яткою історії міста. З’явився цвинтар у 1870-х роках за залізничним переїздом. На кладовищі, що має православний, католицький та єврейський сектори, поховано чимало відомих мешканців міста ХІХ – ХХ ст. А у повоєнні роки сформувалось військове кладовище, де 1985 року відкрито меморіальний комплекс.
