Вітор Гурняк загинув, вивозячи поранених вояків АТО з місця бою.
Мати бійця згадує, що для Віктора все почалося з перших днів Майдану, з побиття студентів. Він тоді поїхав у Київ, як журналіст, але додому вже не повернувся. «Спочатку знімав, а потім вирішив бути волонтером. Багато часу проводив у «Айдарі», тому незабаром взяв до рук зброю, – додає Марія Гурняк. – Скільки він вивіз з поля бою солдат. Нам телефонували, дякували. А коли до нас прийшла страшна звістка, я думала: «А чого його ніхто не вивіз?».
Представлені роботи на фотовиставці зараз мандрують усім світом. Вже відбулися експозиції в Мюнхені, Варшаві, Чикаго. Ще одна виставка подорожує Україною. Фотографії бійця побачили у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, тепер й у Хмельницькому.
Діти біля бронетранспортера після звільнення Лисичанська.
«Дуже важко говорити після перегляду фото. Знімки, що зробив Віктор, мають обличчя тих людей, які я знав. На одному з останніх фото на виставці я побачив людину, з якою був знайомий з 5-річного віку – це колишній Старосинявський селищний головаОлександр Романенко. Він загинув у боях за Іловайськ. Я побачив на фото багато знайомих майданівців. Щоб зрозуміти велич цих людей, достатньо подивитися їм в очі. Там про все сказано, – говорить переможець другого туру виборів міського голови Хмельницького Олександр Симчишин. – Вважаю, що Майдан продовжується і сьогодні. Адже всі завдання, які ми ставили, маємо реалізувати. Ми повинні пам’ятати кожну людину, яка загинула на Майдані та на війні на Сході. Робити все можливе, аби ці смерті не були марними. Аби Україна, заради якої вони загинули, таки відбулася».
Виставка Віктора Гурняка “Від Майдану до війни” триватиме до 1 грудня 2015 року у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва (Проскурівська, 56).
Чоловік тримає прапор із траурною стрічкою під час похоронів на Майдані.
Віктор зняв найгарячіші моменти Майдану.
Майдан Незалежності у вогні. Загорівся будинок профспілок.
Побиті активісти під час “мирного” наступу біля Верховної Ради.
Олександр Симчишин: щоб зрозуміти велич цих людей, достатньо заглянути їм в очі.
Маленька донька Юстина залишилася без батька.
Життя бійців “Айдар”.
Похорони айдарівців на Луганщині.