«Я усе більше й більше переконуюся у тому, що наше щастя залежить куди більше від того, як ми зустрічаємо події нашого життя, ніж від природи самих подій»
Олександр фон Гумбольт
За церковним календарем 13 січня відзначають Віддання свята Різдва Христового. Цього дня вшановують святителя Петра (Могилу), митрополита Київського і Галицького, і преподобну Меланію Римлянку. Вечір цього дня називають Щедрим.
У народному побуті 13 січня зранку на Меланки починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її заправляли скороминою; на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на багатий вечір, кутю ставили на покуті, дотримуючись попередніх обрядів.
Крім цього, господині готували млинці з салом, пироги та вареники з сиром аби обдаровувати ними щедрувальників. Цього дня колись мирилися посварені. Хлопці щедрували та водили Меланку, тобто, перевдягнутого в жіноче вбрання жартівника, а дівчата ворожили.
Наприклад, клали під подушку гребінця, примовляючи, щоб суджений у сні розчесав волосся. Або ж виходили на вулицю, щоб дізнатися, якою буде вдача у майбутнього чоловіка. Якщо на дорозі зустрічався пес, то норов у судженого мав бути лихий, а вівця – тихий.
Старші ж люди намагалися завбачувати погоду, бо ж який перший день у Новому році, таким буде і весь рік.
Іменинниками ж 13 січня є:
Меланії та Петри
13 січня народились:
1851– Василь Образцов, доктор медицини, один із засновників київської терапевтичної школи. Першим у світі описав клінічну картину тромбозу коронарних артерій і обґрунтував можливість прижиттєвого розпізнавання інфаркту міокарда,
1877 – Левко Мацієвич, український корабельний інженер, автор багатьох проектів кораблів, підводних човнів, перший український авіатор, громадський і політичний діяч.
Чи знаєте ви, що:
На Меланію (13 січня) у народі існувала традиція грати «У Меланку», щоб провести старий рік якомога веселіше. А грати треба ось як.
З гурту молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається й стає «Меланкою». Інші теж переодягаються: хто циганом, хто ведмедем, хто журавлем, хто чортом… Одним словом, хто що цікаве придумає, те й утілює.
Це дійство цілком може відбуватися й удень — тоді дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію.
Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати в пісенній формі:
Господинечко, господаречку,
Пусти в дім Меланочку,
Меланочка чисто ходить —
Нічого в домі не пошкодить.
Добрий вечір!
Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряджених, надто ж дівчата цікаві до того, що відбувається. Незважаючи на попередню «рекламу», «Меланка» ходить по хаті й робить шкоду, наприклад, може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині знають цей звичай, тому уважно слідкують, щоб «Меланка» поводилася гарно, нічого не чіпала.
Тим часом хлопці щедрують, висміюючи поганих господинь:
А Меланка — неробоча,
Їх сорочка — парубоча,
Як люди ідуть на жнива,
То Маланка — на пива!
Дівчата сміються й хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності: щосили витанцьовує, аж поки дух заб’є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу.
Якщо «Меланкою» обирають дівчину, то ця «Меланка» значно поважніша та статечніша; вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають:
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані,
Добрий вечір, щедрий вечір,
Людям добрим на сей вечір!
Отак колись щедрували та подекуди й зараз щедрують. (За матеріалами www.ukrlit.vn.ua)