blog.jammer.su
Дві недавні новини зі світу інтернету спричинили чимале сум’яття в моїй душі. Новина перша. Японська багатопрофільна корпорація Mitsubishi розробила 5G-технологію з пропускною здатністю 20 Гбіт/сек. Для порівняння: широко розрекламований в Україні 3G-інтернет теоретично здатний забезпечити швидкість «серфінгу» до 10 Мбіт/сек. На практиці – в рази менше, але не будемо прискіпливими. Різниця в тисячі разів просто вражає уяву, адже для користувачів мобільного зв’язку можуть відкритися воістину небувалі можливості. Просто дух захоплює!
Ну, а друга новина – з життя сьогоднішньої України. Вітчизняні провайдери в наступному місяці мають намір тричі відключити інтернет у всій країні. Вони вже, як повідомляється, визначилися з датами. Українцям варто налаштуватися, що 3, 11-12 і 20 лютого вони можуть залишитися без доступу до світової Мережі. А значить, можуть реально постраждати інтереси багатьох підприємств. Не кажучи вже про незручності, які загрожують звалитися на голови мільйонів громадян.
Що спонукало провайдерів на такий непривабливий крок? Виявляється, вони планують провести акцію протесту проти монополії компаній, які «захопили» всі стовпи й опори, закрили доступ до багатоквартирних будинків і заробляють на інтернет-провайдерах.
«На ринку з’явилися технології 3G і 4G. Це означає, що для їхнього впровадження через кожні 100-200 метрів має бути розташований пристрій з підсиленим інтернетом і живленням, щоб забезпечити зв’язок. Вирішити таке завдання можна, тільки розмістивши бази на опорах, аналогічних ліхтарям вуличного освітлення. Тому зв’язківці змушені співпрацювати з балансоутримувачами опор. Тобто енергетичними компаніями, які грубо зловживають монопольним становищем», — розповів журналістам директор інтернет-провайдера «Павлабор» Володимир Падюков.
За його словами, зазначене «зловживання» полягає в завищенні цін на користування стовпами. «Наприклад, Київобленерго вимагає 30 гривень за оренду однієї опори на місяць. Оплату виставляє відразу за кілька місяців наперед, що виливається в сотні тисяч гривень», — підрахував Падюков.
Ясно, що без пляшки… вибачте, без Антимонопольного комітету України тут не розберешся. Виникає низка закономірних запитань: чи провайдери пройшли всі інстанції, перш ніж зважитися на «страйк»? Чи в курсі справ уряд і регіональні влади? Що вони роблять для запобігання планованій «диверсії»? Адже інакше як навмисними підступами такий захід назвати важко. Схожі питання вирішують у судах, а не створенням незручностей для клієнтів.
Повідомлення про суперечку через стовпи просто пригнічує. Але чому засмучує новина про карколомне відкриття Mitsubishi? А вся справа в тому, що до 5G-інтернету Україні – як від даху найвищої будівлі країни до небес. На такий песимістичний лад налаштовують темпи, з якими приживаються в країні новітні IT-технології в царині передачі даних.
Наприклад, торік у багатьох українських містах з’явилися рекламні щити та оголошення такого змісту: «Зустрічайте! В Україну прийшов 3G-інтернет!»,« Світ вже ніколи не буде таким, як раніше. Ми змінилися разом з ним. Україна увійшла в еру 3G».
Чесно кажучи, мені було трішки ніяково спостерігати такі «писки-верески». Адже, живучи свого часу в Росії, я ще далекого 2004 року користувався 3G-інтернетом. Справа була в сибірському місті Кемерово. У той час туди «зайшла» одна з фінських компаній, котра пропонувала мобільний зв’язок третього покоління. Правда, навіть незрівнянно убогіші, ніж зараз, смартфони тоді ще не надходили в широкий продаж, а про планшети ніхто навіть і думати не смів. Щоб скористатися перевагами стандарту CDMA, доводилося за допомогою дата-кабеля підключати телефон до лептопу чи коробки настільного «пентіуму». Але швидкість інтернету була цілком порівнянна з тією, яку зараз отримують 3G-користувачі в Україні. Що стосується ціни, то вона практично не відрізнялася від тарифів звичайного мобільного зв’язку. Так, ледь не забув найголовніше: це був безлімітний інтернет. Безлімітний, Карле!
Розумію, що порівняння із тепер ворогом Росією когось може збентежити. Але в даному випадку я дуже далекий від політики. Так от, сьогодні вже у понад 80 російських регіонах людям пропонують зв’язок четвертого покоління. А де 4G в Україні?..
Так що, вибачте, надто великої радості від приходу торік 3G-інтернету в Україну не відчуваю. Та й чому тут особливо радіти? 3G-технологія була винайдена на початку нинішнього століття. До кінця «нульових» в світі налічувалося вже більше мільярда користувачів нового виду зв’язку, а Україна все ще жила з 2G. До речі, однією з найважливіших переваг 3G є не тільки вища швидкість передачі даних, але й здатність не сильно скидати її і з’єднання вцілому при пересуванні власників мобільного пристрою, наприклад, на автомобілях і потягах.
Але найголовніше, що не дозволяє сильно радіти приходу 3G на береги Дніпра, – ціна, за якою його пропонують українські оператори мобільного зв’язку. За «жалюгідні» чотири Гігабайти інформації, завантаженої з цієї нібито нової технології, доводиться викладати 30-40 гривень, а то й більше. А що таке чотири гігабайти? Тьху! Два-три фільми і тиждень не найінтенсивнішого перегляду новин. Після вичерпання ліміту швидкість стрімко знижують, і людина знову опиняється в допотопному 2G (GSM) з усіма «принадами» виснажливого очікування відкриття навіть найзвичайніших, без відео, інтернет-сторінок. Про жодні фільми тоді, природно, не може бути й мови.
Щоб подібного відкоту в «кам’яний вік» ніколи не відбувалося, а монетарний тиск на споживачів знизився, українській владі слід потурбуватися про те, щоб в країну якомога швидше прийшла 4G-технологія (LTE), а 3G зайняла місце нинішньої 2G. Останньою, нагадаю, окремі українські оператори, наприклад МТС, вже зараз забезпечують інтернет на безкоштовній основі як бонус для залучення абонентів голосового (телефонної) зв’язку. Розумно, нічого не скажеш. Шкода лише, що таку політику сповідують не всі українські оператори.
Що стосується масового переходу України на інтернет четвертого покоління (а треба думати вже про 5G), варто розібратися, чому в країні настільки повільно й важко приживаються світові досягнення в галузі мобільного зв’язку і передачі даних. Не стану морочити читачам голови перерахуванням технічних стандартів, за якими може здійснюватися 3G- і 4G-зв’язок. Тим більше, що перешкодою для її розвитку в Україні є люди. Точніше – чиновники. Ще точніше – високі чиновники.
Наприклад, тендер на отримання ліцензій на здійснення пакетних послуг мобільного зв’язку та високошвидкісного інтернету за загальноєвропейським стандартом UMTS українська Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗ), оголосила лише в грудні 2014 року. Тим часом, як повідомляли ЗМІ, ще навесні того року оператори пропонували продавати ліцензії без конкурсу, за досить високою ціною в 200 млн гривень. Звичайно, тоді, навесні 2014, у зв’язку відомими подіями Кабміну було «не до того». Але до середини року робота його вцілому увійшла в норму, принаймні, так це підносив прем’єр-міністр. Однак тендер за частотами для переходу операторів на UMTS все ще відкладали. Нагадаємо, долар на початку 2014-го коштував 8-10 гривень, в кінці – вже 14-16. І для країни, і для мобільних компаній низький долар був вигіднішим. Чому ж чиновники зволікала з цією справою?
Відразу після призначення тендеру голова комісії Українського союзу промисловців і підприємців з питань науки та інформаційних технологій, президент групи компаній «Адамант» Іван Пєтухов повідав журналістам: «Я брав участь у цьому процесі і можу сказати, що за тими цінами, які були сформовані, в травні-червні, люди вже готові були заплатити гроші. Якби це сталося, то для нашої економіки це стало б своєрідною рятівною камізелькою. Адже відбулося б вливання коштів в неї і розвиток LTE в країні. А те, що сталося таке затягування, дає мені підстави думати про те, що у владі були укладені певні домовленості – непрозора і корупційна схема».
За словами експерта, процес затягувався, оскільки «спочатку одна «сім’я»не віддавала частоту, тепер – інша». «І виходить, що у нас частоти – «сімейний» бізнес. І за рахунок цього гальмується технічний розвиток в країні», – констатував Пєтухов.
Додам, що до зазначеного конкурсу єдину ліцензію на UMTS мала «донька» оператора «Укртелеком» – ТОВ «ТриМоб», яке входило до холдингу СКМ Ріната Ахметова. З відкритих джерел відомо, що дана ліцензія була оформлена в листопаді 2011 року, чи то пак в часи панування «сім’ї» кримінальника Януковича, до якої входив донецький бізнесмен.
Схоже, без участі нещодавно створеного Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) в таких історіях важко буде розбиратися. Ось йому на замітку ще один напрям роботи. Як повідомив Пєтухов, в Україні частотний збір, який доводиться оплачувати операторам, у кілька разів вищий, ніж в ЄС. Чому? Кому це вигідно? «І якщо сума відрахувань не зменшиться, то ці вдосконалення (нові стандарти передачі даних — О.К.) стануть нерентабельними і без дотацій не обійдуться. І вийде так, що начебто і ліцензія є, і все є, а LTE не розвиватиметься», — констатував фахівець, якого нетямущим в даній сфері не назвеш.
Чи по зубах НАБУ такі справи – покаже час. А нам залишається тільки сподіватися на те, що до високих кабінетів дійде-таки розуміння важливості розвитку інтернет-послуг у країні. Проблема ця тільки здається простою і малозначною: мовляв, перед Україною зараз стоїть чимало проблем набагато важливіших, ніж швидкість інтернету і зручність для користувачів. Так-то воно так, але розумні правителі завжди думали не тільки про поточний момент, не тільки про миттєву вигоду, а й про перспективу. Піклуватися про перспективу – такий же святий обов’язок керівництва держави, як і турбуватися про поточне наповнення бюджету.
Інтернет, до слова, став незамінним помічником не тільки для навчання підростаючого покоління і фахівців, але і в справі поповнення державної скарбниці. Добре відома його позитивна роль у розвитку комерції, банківської справи… Завдяки новаціям, пов’язаним з доступом до Мережі, створюється додаткова податкова база.
Але це – тільки вершина айсбергу. Все найкраще і найкорисніше, що може бути пов’язано з інтернетом, нас ще чекає попереду. Багато сучасних технологій, які в недалекому майбутньому стануть повсякденністю, неможливі без гарантованого широкосмугового доступу в Мережу. Наприклад, системи онлайн-консультування, завдяки яким пацієнти можуть в будь-який час зв’язуватися з найкращими фахівцями, а ті – моментально отримувати їхні історії хвороб. Або так звані «хмаркові» технології, без яких, згідно з прогнозами, бізнес буде важко вести вже в найближчі роки.
Такі удосконалення, без яких будь-яка країна приречена на відставання у сфері економіки, науки і оборони, можуть існувати лише за наявності швидких і надійних каналів, які володіють високою пропускною здатністю. В Україні для їхнього розвитку є всі умови і чудові, одні з найкращих у світі IT-фахівці. Залишається огородити цю справа від «липких рук» і недалекоглядних чиновників. Ну і, звичайно, вирішити питання про доступ провайдерів до стовпів.
