І графи, і державні діячі, які влаштували тут санаторій, мали гарний смак. Місцевість навколо палацу просто розкішна – гірські схили, ліси, потічки, свіже повітря і красиві пейзажі. Палац органічно вписався у навколишнє середовище, а сад-дендрарій з рідкісними рослинами та озером посередині доповнив ідилічну картину.
Тут гарно бувати у будь-яку пору, і навіть зараз, коли дерева стоять ще голі. На Закарпатті вже відчувається подих весни, а сторічні дуби з товстими стовбурами і голими покрученими гілками додають місцевості лише додаткового шарму.
Старі дерева доповнюють картину.
Ця місцевість називалася урочищем Берегвар, навколишні ліси багаті на диких тварин. Тут любили полювати, полюють і досі. Палац збудували у 1890-1895 роках, він відносно «молодий», можливо, саме завдяки цьому зберігся досить непогано.
Панорама палацу.
Його власниками були графи Шенборни – знатний німецький рід, який володів найбільшими землями на Закарпатті. У 1946 році палац і навколишні землі націоналізували, тоді ж палац перетворили на санаторій.
Колись в графських кімнатах і залах відпочивали санаторні хворі, тепер старовинна будівля більше пустує. А відвідувачі санаторію переважно селяться у нових корпусах, які виросли навколо.
Озеро викопали, коли закладали сад-дендрарій.
Принаймні, коли два тижні тому я побувала у палаці, він стояв порожнісінький, тільки священик правив служба у замковій каплиці, на яку прийшло кілька місцевих жінок. Можна було вільно гуляти коридорами, роздивлятися старовинні інтер‘єри, фотографувати усе (хоча кілька років тому нас не дуже охоче впустили всередину). А в одній з кімнат ми навіть виявили щось схоже на нічліжку бомжів – на підлозі лежали страшні матраци, у кутках валявся старий одяг і порожні пляшки. Як розказала жінка у каплиці, зараз у палаці рідко селять людей, хіба що влітку багато дітей приїздить.
Поряд із палацом місцевий умілець встановив хутір із трьох будиночків. На скульптурі – прізвище та телефон майстра.
Палац Шенборнів збудований у неоромантичному стилі, від поєднав риси готики та романського стилю. Сказати, що він – гарний, значить, не сказати нічого. Як на мене, він просто розкішний, один із найгарніших палаців на території України. Коли я на нього дивлюся, мене не полишає думка, що я у Чехії. Хоча, комусь він, можливо, нагадає Німеччину чи іншу країну.
Тут графи Шенборни мешкали під час полювань.
Його творці тяжіли не лише до прекрасного, а й до оригінального. Палац – це час у камені. Він має 365 вікон, 52 димарі та 12 входів, тобто як днів, тижнів та місяців у році.
Вітражі у замковій каплиці.
Здається, що палац складається з кількох частин, кожна з яких може існувати окремо. Він асиметричної форми, зовні прикрашений різноманітними барельєфами, флюгерами, вітражами, маленькими башточками…
На території палацу.
Головна окраса будинку – башта з годинником.
Численні башточки і димарі.
Головна окраса екстер‘єру – башта з годинником та левом – гербом Шенборнів, інтер‘єру – дерев‘яна люстра у вигляді русалки, із хвоста якої чомусь стирчать роги. З люстрою пов‘язана легенда. Мовляв, граф збудував замок на честь коханої дружини, а вона йому зрадила. Її коханця скинули з крутої скелі, а жінку покарали інакше – виготовили люстру-русалку, схожу на неї, і приробили їй роги, щоб та пам‘ятала про свій поганий вчинок.
Знаменита русалка з рогами.
Всередині розглядати замок не менш цікаво, ніж зовні. Окрім люстри, приміщення прикрашають каміни, старі дерев‘яні сходи та масивні двері.
Камін і старовинні сходи.
На території санаторію є ще одне місце, обросле легендами. Це джерело краси. Розповідають, що в давнину стара жінка, яка служила покоївкою у графів, пішла до джерела вмитися, і заснула там. А на ранок прокинулася молодою дівчиною, такою гарною, що її аж не пустили до палацу – не впізнали. Тепер кожен відвідувач вмивається в джерелі в надії стати молодим і вродливим. Не знаю, чи допомагає вода у здобутті краси, але на смак вона досить добра, ще й, мабуть, корисна, адже б‘є з під карпатської землі.
Джерело краси.
Навколо штучного озера розташовані альтанки, деякі – прямо над водою, тут можна відпочити і перекусити. А ще можна поспостерігати за косулями, яких тут тримають у вольєрах. Однак годувати їх заборонено (про що сповіщає табличка), та й тварини не підходять близько до огорожі.
Косулі у вольєрах.
Барельєф на античну тематику.
Як дістатися до замку Шенборнів
Від Хмельницького до санаторію «Карпати» – близько 400 км.
Потяги, які йдуть до Ужгорода, як правило, зупиняються на зупиночній платформі «Карпати». Звідти до палацу 5-10 хвилин пішого ходу.
Зупиночна платформа під стать палацу.
На власному транспорті їхати, як на Мукачеве: трасами Е-50 та Е-471, тільки не доїжджаючи до міста 17 км.
Особливої інфраструктури, окрім санаторної, навколо палацу ми не помітили. Зупинитися на нічліг можна у Мукачевому, заодно і подивитися там могутній замок Паланок.
