А ще цьогоріч минає 430 років відтоді, як на території фортеці зведена окраса містечка – замкова церква. Її побудову пов’язують з часами, коли Меджибожем володів Рафаїл Сенявський. Свого часу, коли Поділля потерпало від османської експансії, тут навіть була облаштована мечеть, а в XIX столітті – полкова православна церква. Найбільшої руйнації церква зазнала в радянські часи, однак з 2007 року храм знову діє. Нещодавно тут відкрили недільну школу для дітей.
Також днями Меджибіж святкує 45 років з часу відкриття першої музейної експозиції у Меджибізькій фортеці.
До цього меджибізький музей був лише відділом Хмельницького обласного краєзнавчого музею. І лише 30 березня 1971 року в одному з відреставрованих приміщень Меджибізького замку – будинку коменданта – була відкрита перша музейна експозиція. Його завідувачем стала людина, яка й зробила музей «самостійним» – Михайло Ягодзінський. А через 30 років на базі Меджибізької фортеці було утворено Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж». Нині його називають потужним культурним та науковим центром краю. Тож саме з нагоди цих дат у Меджибізькій фортеці зібралися музейники та архівісти з усіх куточків України.
До речі, свою історію музейний заклад в Меджибізькій фортеці бере ще з 1819 року. Тож скоро йому не багато-не мало, а виповниться 200 років. «Саме тоді власник фортеці князь Чарторийський віддав приміщення фортеці під школу, – розповідає директор історико-культурного заповідника Олег Погорілець. – Тоді тут розширили двір, звели приміщення, де жили учителі. І саме при цій школі було створено бібліотеку та невеличкий музей. З того часу фортеця перетворилася на культурний осередок містечка».
Щоліта на території фортеці проводяться розкопки за участі як науковців, так і волонтерів. Земля відкриває все нові таємниці та знахідки. Більше 30 років археологічну експедицію очолює Юрій Толкачов. Візитівкою містечка та одним із брендів туристичного Меджибожа також вважають фестиваль історичної реконструкції «Стародавній Меджибіж», який існує вже понад 10 років.
На зібранні Олег Погорілець також презентував проект офіційної емблеми туристичного Меджибожа. На ній зображена лицарська вежа, яка зустрічає відвідувачів при вході до фортеці. До речі, якщо вибратися на її вершечок, можна побачити, мов на долоні, селище Летичів, що знаходиться за 15 кілометрів від Меджибожа. Символічні три полоси – це три шляхи, які вели з фортеці, – на Кам’янець-Подільський, Бар та Львів. Лілії, що походять з королівської династії Анжу – це якраз ті лілії герба Коріатовичів, котрі побудували тут першу кам’яну фортецю, які карбували свої монети в нас на Поділлі в Кам’янці-Подільському та Смотричі (до речі, це відкриття зробили саме співробітники державного історико-культурного заповідника «Меджибіж»).
До події в Меджибізькій фортеці облаштували експозицію “З комори історії” присвячену процесам декомунізації в містечку.
Тут можна побачити не лише іллічів й інших світочів комунізму, а й усілякі «робочі моменти», що свого часу стосувалися ліквідації неписьменності.
До знаменних дат музейники Меджибожа видали унікальні поштівки та конверти. Не обійшлося і без нагород. Галині Медведчук, яка понад 33 роки пропрацювала в музеї, примножуючи його спадщину, вручили медаль «За збереження історії».
Наразі у Меджибожі беруться за нові справи. Продовжують реставраційні роботи, сподіваючись вивести палац з аварійного стану.
А ще тут започатковують унікальний проект «Штетл Меджибіж» («штетл» в перекладі з ідиш – містечко). Науковці хочуть зробити історичну реконструкцію кожного будиночка містечка, зібравши усі відомості про їх мешканців. І навіть планують разом з територіальною селищною громадою випускати спільну газету.
І звісно ж, з нагоди ювілейних дат, приймали меджибізькі музейники подарунки – книги, наукові видання. Серед них – старовинні світлини від хмельницького музею фотомистецтв. На одній, зокрема, зображена повінь 1913 року.
