У березні виповнюється 45 років з часу відкриття першої музейної експозиції у Меджибізькій фортеці. На її базі 15 років тому утворено Державний історико-культурний заповідник «Межибіж». А ще у 2016 минає 870 років від першої письмової згадки про селище, закарбованої в Іпатіївському літописі, і 430 років, як на території фортеці звели замкову церкву. З нагоди таких дат у заповіднику зібралися музейники, архівісти, науковці з півтора десятка міст і містечок України. Говорили і про минуле, і про сьогодення.
Історія музейного закладу в Меджибізькій фортеці почалася ще з 1819 року. Коли її власник віддав приміщення фортеці під школу, тут було створено бібліотеку та невеличкий музей. З того часу фортеця перетворилася на культурний осередок містечка. Однак, перша музейна виставка відкрилася тут аж 1971 року під керівництвом подвижника музейної справи і краєзнавства Михайла Ягодзінського. Нова і важлива сторінка історії закладу почалася через 20 років, коли музей нарешті став самостійним, розповідає тодішній очільник обласного управління культури Петро Слободянюк.
А вже 15 років тому замковий ансамбль у Меджибожі оголосили Державним історико-культурним заповідником. Нинішня робота «Межибожа» базується на багаторічних напрацюваннях усіх професіоналів та ентузіастів, які віддали фортеці частку свого життя. 33 роки пропрацювала тут Галина Медведчук.
Нині «Межибіж» – це один із брендів області – науковий, культурний, духовний і фестивальний центр, який відвідують щороку тисячі туристів.
А щоби заповідник перед туристами, так би мовити, не втратив своє обличчя через ту ж таки зруйновану стіну, обласна рада найближчим часом виділить кошти на протиаварійні та консерваційні роботи.
Від руїни до фортеці, яка відроджується. Від маленького музею-філії до історико-культурного заповідника. Шлях цей долався не без труднощів, але з упевненістю, яка, можливо у майбутньому увінчається отриманням статусу Національного заповідника.
