Як розповідає Назар, тієї ночі, 10 квітня, він ніс службу у Чопському прикордонному загоні з 2 до 8 ранку. «Приблизно о 4.45 ранку ми із старшим наряду почули голоси і рухи на лінії кордону. Вирішили почекати, поки люди підійдуть ближче. За допомогою зброї та голосу подали команду, щоб вони зупинились. Та вони навпаки почали тікати в кущі», – розповідає Назар.
Прикордонники побігли за ними, але через темряву знайти їх відразу було важко. За кілька хвилин курсант спіймав жінку, а потім і чоловіка, який звалився в яму. «Ми одягнули на них наручники і почали перевіряти речі. У пакетах знайшли пристрій для куріння наркотичних речовин, ніж, ганчір’я та паспорти громадян Індії. Відразу ж подумали, що затримані – провідники, тобто ті, хто проводить через кордон нелегалів», – каже курсант.
За кілька хвилин з’явилися поліцейські. Вони й розповіли, що тієї ночі сталося вбивство в одній із квартир Ужгорода. Зарізали двох студентів-іноземців і ще одного важко поранили. Тіла студентів знайшов власник квартири і відразу повідомив правоохоронців. Третього хлопця вдалося врятувати. Документи, які знайшли прикордонники у затриманих, виявились паспортами вбитих індусів.
«Страху не було, – ділиться прикордонник, – Ми постійно готуємось до того, щоб затримувати людей, одягати наручники, бігти за ними і переслідувати. Під час затримання я використовував усі відпрацьовані в академії прийоми».
Назар розповідає, що прикордонником став, бо хоче продовжити сімейну династію. «Мій дід і батько – військові. І я поставив собі за мету стати офіцером-прикордонником, – додає він, – А тієї ночі, 10 квітня, я просто виконував свої обов’язок і здійснював охорону державного кордону».
Наталя ГАРМАТЮК