— Отче Олександре, поясніть, чи є відмінність між Пасхою і Великоднем. Чому у храмі чуємо фразу «Ісус Христос — це наша Пасха», у чому її зміст?
— Сьогодні ці слова є синонімами, хоч і мають різну етимологічну основу: слово «Пасха» відомо нам ще зі Старого завіту, воно походить від єврейського «Песах» — «проходження повз». Цей термін пов’язує надзвичайну діяльність Божу в контексті десятої кари, яка була наслана на Єгипет – смерть усіх первістків єгипетських. Через них Бог показує, що усі вони є просто силами природи. Натомість ця десята кара мала показати, що Бог має владу над життям. А слово «Великдень» — слов’янського походження – «Великий день», та від І століття ці визначення поєднало Воскресіння Христове, яке є найбільшим християнським святом і Новозавітною Пасхою – перемогою над смертю. У ширшому розумінні слово «Пасха» пов’язане з виходом. Перша Пасха є частиною великої події виходу, яка є настільки важливою, що про неї говорять чотири книги П’ятикнижжя. Цей вихід стає прототипом другого надзвичайно великого виходу, який має місце в історії Ізраїля в часі Вавилонського полону. З Єгипту вони вийшли жменькою рабів, щоб увійти в обіцяну землю, з Вавилону вони знову повертаються в обіцяну землю вже як народ. Третій вихід здійснює Христос, сходячи до Аду і виводячи усіх тих, хто є Божими дітьми, всіх тих, кого Господь призначив і передбачив, як каже апостол Павло, «щоби ми були святі і непорочні в любові». Слова «Христос — це наша Пасха» означають продовження богословського тлумачення цих термінів. Тут тема Пасхи і виходу накладається. Тому євангеліст Іван каже, що Ісус іде, щоб сповнити вихід. Ми в наших текстах, за словами апостола Павла, кажемо, що Христос є наша Пасха. Але Він, будучи нашою Пасхою, дозволяє нам перейти від смерті до життя, не тільки від рабства до свободи. Він стає нашим Ягням і Його дорогоцінною кров’ю.
— На чому робиться наголос у богослужіннях Великого Четверга? Великий Четвер називають ще Чистим. Серед багатьох людей існує переконання, що цього дня слід зайнятися прибиранням осель.
— У Великий Четвер пригадуються чотири важливі події із життя Христа Спасителя: Тайна Вечеря і встановлення Таїнства Євхаристії, омовіння ніг учням на знак глибокого смирення та безмірної любові, молитва у саду Гефсиманському – кульмінація страшенної внутрішньої боротьби, що свідчить про те, що Христос був справжньою людиною. Також у цей день пригадується зрада Христа Іудою, хресні страждання і смерть.
На згадку встановлення Таїнства Євхаристії – причащання Тіла і Крові Господніх, у страсний, або, як у народі кажуть «чистий» четвер прийнято йти до причастя, напередодні посповідавшись. У страсний четвер також прийнято фарбувати яйця, які чудовим чином не псуються дуже тривалий час. Цього дня починають випікати паски. У страсний четвер у всіх храмах також заготовлюються Святі Дари для причащання хворих на увесь рік. За народним звичаєм у цей день прибирають оселі, готуючись до світлого і чистого свята Великодня.
— Як слід християнину прожити Велику П’ятницю — день смерті Ісуса Христа?
— У Страсну П’ятницю на утрені, яка правиться ввечері напередодні, тобто у четвер, прочитуються 12 страсних уривків з Євангелія, під час яких люди тримають запаленими свічі, які після служби несуть додому, випалюючи невеликі хрестики на одвірках – символ того, як євреї перед старозаповітною Пасхою мастили одвірки кров’ю пасхального агнця, щоб ангел смерті минув їх оселі. У цей день пригадується хресна смерть Христа Спасителя, покладення Його пречистого Тіла у гріб Святими праведними Йосипом Аримафейським та Никодимом. У цей день, близько 14 години, у всіх храмах виноситься Плащаниця з зображенням покладання у гріб Тіла Христа Спасителя, перед якою читається особливий зворушливий канон. Увечері цього ж дня здійснюється обряд погребіння Плащаниці, який супроводжується особливим чином за Єрусалимським послідуванням.
— Як у Велику Суботу відбуваються богослужіння?
— У Велику суботу церква згадує погребіння Христа, перебування Його Тіла у гробі, зішестя душею у пекло та введення до раю розумного розбійника. Разом із тим, у цей день, вже очікуючи славне свято Великодня, все замовкає, благоговійно та з великим трепетом очікуючи славного Христова Воскресіння. У цей день ще служиться Божественна літургія, на якій можна посповідатися та причаститися, а також, починаючи з післяобідньої пори, у деяких храмах починають освячувати паски та інші продукти, щоб люди мали змогу йти на Пасхальне богослужіння, маючи вже посвячену їжу та не штовхатися із кошиками в Пасхальну ніч.
— Яке значення має освячена їжа? Що слід покласти до великоднього кошика?
— Традиційно, до кошика кладуть продукти, на освячення яких передбачена молитва. Це м’ясні вироби – як символ пасхального агнця, писанки та крашанки. Яйце – це досить давній символ. Відомо, що археологічні розкопки свідчать про те, що в Україні писанки були поширеними ще у трипільській культурі, їх виробляли з червоної глини та прикрашали візерунками, звісно, тоді вони мали інший смисл, будучи символом життя. Ще цей звичай перейшов до Європи, за думкою дослідників, від іудеїв, які під час свого Песаху ставили на стіл варені яйця, святкуючи у цей день свій новий рік. Наш народ привніс у цю традицію неабиякий внесок. Так, з простої приналежності пасхального столу яйце в Україні стало витвором мистецтва – писанкою, за орнаментом якої можна судити про місцевість та звичаї певних регіонів країни. Також до пасхального кошика кладуть паску, яка є символом Гробу Господнього і Світлого Воскресіння, про що свідчать написи «ХВ!» або символи хреста. Це також є символом Старозавітного агнця, який у Новому завіті був замінений Самим Христом. Традиційно кладуть до кошика сіль та хрін на згадку про те, що у Старому завіті їли агнця із «гіркими травами».
Звичайно, люди хочуть урізноманітнити свято і кладуть у кошик все, що заманеться – і овочі і фрукти (банани, тощо), але слід пам’ятати про символіку та смисл тих продуктів, які там дійсно повинні бути, а також не забути поділитися ними із тими, хто того потребує.
