Одна із кращих в Україні колекція ретроавто знаходиться в Хмельницькому.
За останні роки в пенсіонера Юрія Головка побільшало відреставрованих радянських машин. Але бізнес більше не приносить прибуток. Молодь все менше замовляє ретроавто для весільних кортежів. Хмельничанин Юрій Головко весь вільний час і гроші витрачає на придбання і реставрацію радянських автомобілів. За останні роки його колекція збільшилася до 12 екземплярів. Його колекція авто є однією із найкращих і може конкурувати із схожими у Харкові, Дніпрі та Києві. Роботи в майстерні не бракує. До прикладу, кабріолет, який ще кілька років тому був схожий на машину із металобрухту, хоч зараз готовий їхати до РАЦСу. Але такий транспорт наречені обирають все рідше. Популярність спадає. Але майстер не покладає рук, пишається своєю колекцією і мріє придбати ще одне авто.
Захоплення з юності
Власник розповідає, що машинами почав захоплюватися ще в юності. Проте тоді такої можливості колекціонувати авто не було, бо працював військовим. У відставку вийшов старшим прапорщиком. Саме на пенсії і закрутилась робота навколо відновлення старих машин. Дружина та двоє дітей підтримали його захоплення. Діти і зараз допомагають, в основному коштами. Частими гостями у гаражі є четверо онуків.
– Взагалі першою моєю машиною була «Волга», – Юрій Головко. – Коли мені виповнилось 20 років, я пригнав її аж із Чехословаччини.. Це був 1972 рік. Тоді всі на таких їздили. Згодом почали з’являтися все новіші машини, з кожним роком їх ставало все більше. Тож старші авто відійшли на другий план. Так виникла ідея відновлювати автомобілі, що «виходять з моди».
Його машини – це радянські «Волги», «Москвичі», «Чайка», «Побєда», «Запорожець», «СМЗ» та навіть УАЗ-469. Всі авто стоять на обліку та мають реєстраційні номери. До прикладу, автомобілю «Чайка» вже 47 років. Власник розповідає, що на цій машині від’їздили вже три покоління хмельничан.
– Є у мене одна родина, яка замовляла його на весілля тричі – батькові, синові та кілька років назад вже й внукові. Ця «Чайка» – це вже своєрідна візитна карточка Хмельницького. Гараж – другий дім На реставрацію однієї йде близько року. Майстер має що показати і на виставці. Подібних машин майже немає по Україні. – У нашому місті, окрім моїх, ще є толкові ретроавтомобілі. Загалом можна виставити більш, ніж 25 марок різних авто. Але останню виставку ми проводили давно, ще на День міста минулого року.
Юрій Головко береться за машини, яким більше 50 років. Новіші моделі його не цікавлять. Авто, над яким зараз працює – «СМЗ», стоїть в гаражі вже 3 роки. – А взагалі беру машини «зі смітника» чи купую в людей за символічну суму в 200-300 доларів. А далі потрібно вкласти не лише кошти, а й душу, щоб стало таким, яким ви зараз бачите, – каже колекціонер. На запитання, чи важко реставрувати такі машини, відповідає не одразу. – Дуже непросто знайти запчастини до старих авто. Хоч в мене і залишились зв’язки по колишньому Радянському Союзі, все ж часом одну деталь шукаєш по півроку. Я збираю лише якусь одну модель від нуля. Така сама мені вже не буде цікава. Тож, не маю машин, які повторюються.
Клієнтів стало менше
Згодом зізнається, що утримувати такі кари непросто. На кожній машині хоча б раз на рік доводиться робити прогулянку. Крім цього, є й інші витрати. Раніше машини замовляли на прокат для весільних кортежів, тепер клієнтів майже немає. Доводиться тягнутися самотужки. Над реалізацією і думати не хоче. – Ці машини – це моє життя. Крім коштів, я вкладаю в них свою душу. До мене надходить багато пропозицій продати ці машини і від українців, і з-за кордону. Але це наче віддати власне дитя. Теперішні авто квадратні, суворі. А ці машинки видуті, круглі. В них теж є душа. Наприклад, мій «Запорожець» – то чистий український козак. Хоч своїми вусами він мені інколи і на француза дещо схожий.
Раніше Кабріолет був популярний серед молодят
Кабріолет готував спеціально для весільних кортежів. Ця машина стоїть у майстерні із відкритим верхом. – Зараз в мене немає можливості встановити відкидний тент, – скаржиться Юрій Кирилович. – Не вистачає коштів. Мені тільки один метр цього тенту обійдеться в 200 доларів, а таких метрів треба чотири. Ще два-три роки назад молодята замовляли це авто для весільних кортежів. Зараз всі перейшли на модні «тюнінговані» марки. Тому новенька «Волга»-кабріолет перестоює у гаражі.
Гараж наче музей
В гаражі майстра стоїть 8 авто різних марок, розмірів та кольорів. Всі доглянуті, начищені. Саме приміщення теж облаштоване під ретро. На стелі, поруч із сучасними світловими лампами, висять колишні люстри із бронзи та чеського скла. Стіни прикрашені колекцією радянських швейних машинок та прасок. Поруч у кутку припасовані дерев’яні нецьки, з іншої сторони приміщення красується ступа. Окрім цього, пан Юрій має колекцію із п’яти баянів, на яких грає у вільний час. – Це мої антидепресанти, – зізнається власник майстерні, – коли нервуюся чи маю поганий настрій, то сідаю грати щось для душі. А потім знову йду до роботи. Автомайстер запевняє, що ретромашини приносять радість не лише йому, а й людям, які ними милуються.
