Як на мене, Кривчик, що на Дунаєвеччині, – одне з наймальовничіших сіл Поділля. Воно зовсім невелике (має населення у шість сотень мешканців), однак займає велику площу – вдвічі більшу, ніж сусіднє село Рахнівка, до сільської ради якого належить. Річ у тім, що Кривчик розкинувся на пагорбах та в долинах між ними, а тому посеред вулиці може раптово вирости гора.
Здається, що село розташувалося далеко від цивілізації (хоча насправді це не так, до райцентру всього-на-всього 16 км) – тут немає асфальту і мобільний зв’язок “ловить” лише на пагорбах. Але це зовсім не применшує місцеву красу, а навпаки, додає їй певного шарму.
Дорогою на Грабину…
Гора Грабина, про яку йшло вище, – одне з найцікавіших місць у Кривчику. Цікаво, що вона має ще й історичну цінність: тут з давніх-давен селилися люди.
На згадку про це залишилося городище та численні археологічні знахідки: знаряддя праці, посуд, рештки людських поховань.Городище складалося з двох частин. Одну використовували в оборонних цілях, в іншій — жили в мирний час.
На Грабині. Підвищення справа – обриси давніх валів.
“Люди жити тут з пізнього палеоліту (38-10 тисяч років тому), а городище було побудовано у часи Київської Русі на місці попередніх поселень. До наших днів воно збереглося погано. Річ у тім, що воно належало колгоспу, тут тривалий час орали землю, а укріплення розбирали”, – розповідає місцевий мешканець, історик та краєзнавець Сергій Дзюбак.
На вершечку гори оголилися вапнякові скелі.
У скелях, що виступають назовні на вершині Грабини, є печери. Колись у них лилася вода. Тепер же печери сухі і невеликі, близько до входу завалені вапняком. Цілком можливо, що в давнину вони були значно більшими (і їх було більше) і використовували як помешкання.
У селі та навколо нього з-під землі б’ють численні джерела. Наприклад, у лісі біля села Гута-Блищанівська є джерело із солодкою водою. А в урочищі Бовгурі, що розташовується за селом в напрямку Гути-Яцковецької, із джерела бив невеликий водоспадик. Місцеві розповідають, що пан Крупенський (місцевий поміщик, про якого згодом) думав зробити тут мінеральний курорт. А згодом, вже у радянські часи, планували відкрити цех з розливу “мінералки”. Однак так і не склалося. Зараз в урочищі Бовгурі розміщені приватні ставки.
З гори відкривається гарний вид на село.
Ще одна дивовижна місцина Кривчика — це маєток, в якому зараз розташувався… психоневрологічний інтернат. Тому, щоб побачити його у всій красі, слід попросити дозволу на екскурсію у керівництва закладу.
Цей маєток збудував останній місцевий поміщик, генерал та член Державної Думи Михайло Крупенський. Після більшовицького перевороту він втік. Відтоді про нього та його родину нічого невідомо.
Окраса палацу Крупенського – чотириповерхова башта. Зараз вна перебуває не в найкращому вигляді. Але у маєтку – ремонт.
За словами Сергія Дзюбака, пан не добре ставився до селян Доказом чого є факт, що ще за часів спроби перевороту у 1905 році місцеві спалили один із його млинів.
За словами директора психоневрологічного інтернату Леоніда Романова, маєток не зазнавав суттєвих перебудов. Лише над центральним входом зробили надбудову, щоб врятувати веранду від протікання. Зберігся не лише панський будинок, а й конюшня та інші приміщення.
Другий поверх над верандою – сучасна надбудова.
Після більшовицького перевороту 1917 року маєтку у Кривчиках пощастило більше, ніж тим, у яких влаштовували склади чи інші господарські приміщення.
Тут був будинок відпочинку, піонерський табір, будинок інвалідів, а останні 38 років – інтернат. Можливо, саме тому, що тут весь час жили чи відпочивали люди, маєток більш-менш зберігся.
Всередині маєтку.
Читайте також про церкву у селі Пилипи Красилівського району, яку збудував панський кухар понад сто років тому.
