… На робочому столі в кабінеті голови ОДА документи акуратно розкладені купками, на краю лежать книги «Путівник Хмельниччиною» і «Теорія брехні». А на гостьовому столику табличка «Прошу сідати без запрошення».
Олександр Корнійчук зустрічає нас, як кажуть, «озброєним»: папери зі статистичними даними, про всяк випадок, а раптом запитають. Підготовлені секретарі, радники і навіть запрошені зі столиці експерти, попереджені.
Але статистику ми залишили прес-службі та статуправлінню, а ось про відчуття, бачення, плани і напрацювання, спробували розпитати, а очільник області – відповісти. Олександр Олександрович помітно хвилювався, але намагався говорити впевнено, час від часу приправляючи розмову міцним слівцем. Частина запитань його щиро дивувала, як ось про його колись підопічного Леоніда Пруса, а частина – навіть дратувала, коли ми запитували про конкретні терміни тієї чи іншої роботи. Наприкінці розмови, уже не під запис, він і взагалі «видав», що іноді «хочеться взяти задушити окремих журналістів», на що ми віджартувалися, мовляв нам теж іноді «хочеться взяти і задушити окремих чиновників». Особливо коли останні вважають себе центром землі.
Отож. Під час призначення Олександр Корнійчук заявляв що буде розвивати економіку, але «в економіку не лізе, каже «я менеджер, а не економіст», Хмельниччина, за його словами, займає одне з останніх місць за рейтингом показників, але «обезглавлювати управління не буде, бо так не можна». До речі, щодо кадрової політики, то голова ОДА каже, підбирав виключно фахівців. А те, що попризначав усіх заступників в переддень як вступив у дію закон про конкурсний відбір на держслужбу, то лише для того, що «прийшов працювати, не було куди тягнути».
Про перші сто днів
– Сто днів минули. Що зрозуміли, дізналися…
– Перші два місяці я тут сидів, з кабінету не виходив і вислуховував «ходильщиків, жалобщиків». Я займався дурнею, бо є проекти, повно роботи, а я сиджу і всіх вислуховую, бо той того привів, той того… Жива черга була.
– Чого вони від вас хотіли?
– Знайомилися, просили роботу, лобіювали якісь інтереси. Ми всіх вислуховували і робили висновки. Дуже багато з Ради Майдану було, які приводили своїх знайомих, кому щось потрібно, чи на роботу влаштувати. Дуже добре, що я не можу нікого брати на роботу без конкурсу. Бо це біда була б. На громадську раду ходимо. Їх цікавлять питання звільнення колишніх регіоналів, продовження люстрації і кадрові зміни.
– Тобто приходили ті ж самі люди, які під час призначення озвучували свої вимоги?
– Це заказ був! Усі розуміють, чий це був заказ і що робилося.
Голова облдержадміністрації каже, своїх грошей ми не маємо, а приватному капіталу не повинні заважати
Про економіку
– Під час представлення, одним із пріоритетів у роботі Ви визначили економічний розвиток області, на що робите акцент і що мали на увазі?
– Перш ніж до чогось братися, потрібно зробити аналіз області, якусь ревізію, що і як у нас є. Я запросив одного професора, який зараз з нашими департаментами вивчає ситуацію і в вересні нам все розкаже: що потрібно робити, в який бік рухатися, які є плюси, які мінуси потрібно підтягнути.
– Тобто, до вересня економічний напрямок Ви тільки вивчаєте?
– Так, бо я не економіст. Я – менеджер. Я не можу лізти в економіку, тому й залучив фахівця.
– А зараз чим Ви займаєтеся?
– Я виїжджаю на основні (стратегічні) підприємства області. Знайомлюся. Вважаю, що в області основна інвестиційна платформа – це Хмельницька атомна станція. Поїхали подивилися на недобудовані третій та четвертий блоки і тепер можемо з інвесторами розмовляти. Ми туди можемо залучити мінімум п’ять мільярдів доларів. І тоді я вважаю, область буде однією з перших.
– А що це дасть для пересічного мешканця області?
– В першу чергу – робочі місця. Атомна станція віддає 1% від свого заробітку на інфраструктуру області. Тобто, якщо, наприклад, 2 мільярди заробляє (ХАЕС – авт.), то 1%, а це 20 мільйонів гривень, віддає нам, і це все ділиться за формулою на 30-ти кілометрову зону і обласний бюджет.
– Крім ХАЕС які ще ви бачите основні інвестиційні майданчики?
– Санаторій «Арден Палац» у Сатанові. Я їздив дивитися і був приємно вражений.
– Але ж це приватний бізнес…
– Ну… в адміністрації немає своїх коштів. Тому для (залучення – авт.) приватних інвестицій в область, ми, принаймні, не маємо їм заважати. От наприклад свердловина , до якої має стосунок еколог Гуменюк. Є багато думок, чи оформлювати її, чи ні. Я вважаю, що якщо все ж буде прецедент і ми її оформимо, усі захочуть собі такі ж. Та свердловина у нього в такому місці, де річка розбивається, значить річка піде на ту свердловину. А найцінніше у Сатанові що? Вода! Якщо ми її заразимо, нічого вже не допоможе… Я вважаю, має бути підприємство, яке й займатиметься мінеральною водою.
“В обласній раді, як у парламенті, – зі знанням справи каже голова, – хто кого перекричить”
– Про таке комунальне підприємство ми чуємо уже, як мінімум років сім, але про нього всі тільки говорять, ніхто нічого не зробив…
– Депутати, я бачу, тільки й говорять. Після останньої сесії вони не хочуть займатися ні Сатановом, ні аеропортом. Ну, в принципі, все як у Верховній Раді – хто кого перекричить. А все навпаки має бути, тихенько. Якщо ж ми піднімаємо питання по тому Сатанову, то хто до нас приїде? Який інвестор прийде на аеропорт, якщо в нас таке-от в обласній раді робиться? Я особисто вже 5 разів був у аеропорті і привозив двох інвесторів. А вони мене запитують: «Хто Вам дав право їх туди везти?». Та біжіть самі їх туди везіть! На це потрібно витратити свій час, нерви і все інше. По-іншому, жоден інвестор туди не дійде.
– А як у Вас взагалі складається співпраця з обласною радою? Ви з ними не контактуєте? Навіть згадане вами питання аеропорту…
– Я це (аеропорт – авт.) поставив собі в пріоритет і я цим займаюся. А те, що окремі депутати собі щось думають, то їхня справа. Я знаю, що є якась комісія, але в там від адміністрації Олег Гуменний, ми його туди вже ввели. То може самі депутаи чогось не знають?
– Тобто, над питанням аеропорту Ви працюєте паралельно з обласною радою?
– Ні. Ну може ми щось там і не допрацювали. Я ж маю за все думати, за все беруся, і часом щось можу й упустити. А з обласною радою у нас все нормально.
Корнійчук: “З обласною радою у нас все нормально”
Про ліси і перевізників
– Зараз Ви активно зайнялися темою лісів. Причому одночасно з декількома іншими областями. Це була якась вказівка зверху, чи справді проблема?
– Ні. Я собі поставив це в пріоритет також. Мені дійсно боляче, як вивозять, крадуть ліс. Державний ліс офіційно може вирубувати лише «Лісгосп». Тут справа в тому, що цією «темною групкою» вирубується суцільна площа, вони нічого не жаліють. Лісгосп, якщо вирубує якусь ділянку, то потім її засаджує. Вони за цим дивляться. А комунальні ліси, я скільки бачив, жодного нормального насадження.
– Частина з них все ж таки працює офіційно. То де найбільша проблема?
– Усі вони працюють неофіційно.
– А як же дозволи видані, ліцензії…?
– У 2002 році усі комунальні ліси були роздержавлені і передані на баланс місцевим радам. І за той час ніхто на них не зробив державні акти. Окрім, здається, 10 відсотків рад. Тобто усі ці ліси «зависли», державних актів на них немає. Ми зараз хочемо з усім цим розібратися. Я підписав розпорядження головам райдержадміністрацій, щоб вони у себе по районах зробили ревізію лісів. Ми повернемо їх назад, у державну власність. І тоді була б людина, яка б за ними дивилася, і з якої можна було б спитатися.
– За скільки часу це реально зробити?
– Постараємося в найближчі терміни. Вже на вересень голови адміністрацій мають дати звіт про стан лісів, бо тема дуже болюча і потребує якнайшвидшого вирішення. Потім це питання винесеться на колегію. Я ще хочу написати відкритий лист до Президента, щоб він усі ліси зробив державними.
Щоб повернути ліси державі доведеться звертатися до Президента
– Крім лісів, яка ще є серйозна проблема в області?
– Перевізники і дороги. Ми зайнялися перевізниками…
– Ваш заступник, якого ви, як кажете, вибрали як фахівця, Гуменний… Саме він протягом останніх років займався питаннями боротьби з нелегальними перевізниками, але проблема як була колись, такою й залишається зараз. І ви знову кажете що зайнялися нелегалами…
– Має бути політична воля керівництва. В мене є така політична воля. Є людина, яка за це відповідає і я з нього просто не злізу. Ми хабарі не беремо. Принципово не берем і не будемо брати. От ви на початку запитували чим я займався протягом цього часу… До мене приходили ті самі перевізники нелегальні, легальні, ми отут сідали (показує на стіл для нарад поряд у кабінеті – авт.). І я кажу легальним: я не можу без вас приструнити нелегальних, допоможіть. А вони мені: боїмося, у нас автобуси, нам ще їх спалять. Бо ж всі на одному ринку послуг працюємо.
Про адміністративно-територіальну реформу
– У зв’язку з територіальною реформою, частина адміністративних функцій від адміністрації перейшла до об’єднаних територіальних громад (ОТГ)…
– Всі належать до адміністрації. Зміни до Конституції ще не внесли. От коли вони вже відбудуться, і буде повноцінна адміністративна реформа, тоді так. Бо зараз багато голів територіальних громад вже думають, що вони нікому не підпорядковуються. Це неправильно. Зараз, що голова сільської ради, що голова ОТГ – все те саме. Потім вони вже будуть самі по собі, а зараз воно є, як є. Не може державна машина працювати в різнобій.
– Тобто, поки що ви не відпускаєте їх від себе?
– А як ми їх відпустимо? Це буде біда. Є звісно ще такі голови, які не хочуть підпорядковуватися адміністрації…
– Маєте на них якісь важелі впливу?
– Ми чекаємо. Нехай освоять гроші. Вони ж, по-любому, якоїсь біди нароблять. І тоді будемо дивитися. З цією реформою все дуже складно. Наша область і сусідня Тернопільська – першопроходці в цих питаннях. Тому розібратися дуже важко. Але нічого – ми розібралися: підняли документи, проводили наради, розказували, хто вони, що вони, які в них повноваження, які в нас повноваження. Зараз ми вже голів ОТГ не кличемо на колегії, а лише голів РДА.
Про землю для учасників АТО
– Тема землі для учасників АТО вже тривалий час не сходить з порядку денного, усі служби декларують, що землі виділяються, а насправді час від часу учасники приходять під стіни адміністрації з питаннями землі
– По землі до мене не приходили. А якщо вірити керівнику Держгеокадастру, то у нас в області відсотків 90 учасників АТО землю отримали.
– До речі, стосовно землі і інформації, яка нещодавно з’явилася у ЗМІ про ніби-то ділянки, які виділені вашій родині на «мертві душі». Це правда?
– Це дешевий популізм. Ми надали відповідь, що за даною громадянкою взагалі жодних земель не числиться. Знаєте, після того, як я розворушив багато «мурашників» і «осиних гнізд», ви ще будете чути і чути про мене.
– А хто зараз, коли ви перейшли на державну службу, веде Ваш бізнес?
– Батьки і дружина. Розумієте, я в політиці з 2010 року, депутат з 2012 року. Опозиційний депутат. Я під мікроскопом ходив. За мною ходили, дивилися. І невже Ви думаєте, що десь в мене щось буде не так? Я ж не дурна людина!
– Як думаєте, чому саме вас призначали на цю посаду?
– На посаду я не просився. Мені пропонували, але я відмовлявся. В мене не було більшості в Раді (в обласній раді – авт.). Рада не моя, я її не формував. Куди мені було йти? Зараз я вже маю більшість. До того ж, я був народним депутатом, активним учасником Майдану. Фінансував його і все робив там. Але на Майдані, на відміну від деяких нардепів, не піарився ні в соцмережах, ні в ЗМІ.
До речі, Олександр Корнійчук зізнався, що й досі не знає, яка у нього зарплата. Каже, вона падає йому на карточку і він звідти лише заправляється.
