Як вам місце для намету? Позаду гори, а спереду, у 50 метрах – море.
У цій статті хочу поділитися враженнями від однієї з моїх улюблених країн і розповісти, чому туди варто їхати не лише за курортним відпочинком.
Про природу
Туреччині дуже пощастило з природою. Неймовірно красиві високі гори і згаслі вулкани, річки Тигр і Євфрат, озера Ван і Туз. Морська берегова лінія країни майже втричі більша, ніж її сухопутні кордони. Туреччину омивають води Середземного, Егейського, Мармурового і Чорного морів. І морські краєвиди, як правило, поєднуються з гірськими. Гори великими брилами уходять прямо в море, а воно, в свою чергу, врізається в сушу, утворюючи затишні бухточки і неймовірні пляжі.
Пляж на Егейському морі, неподалік від містечка Сааджик.
Типові морські краєвиди.
Пляж на Середземному морі, містечко Чирали.
Тут різний клімат: від теплого середземноморського на півдні, де купатися можна до кінця осені, до континентального в центральний частині, де, на значній висоті, навіть влітку може бути холодно.
Тут ростуть кактуси, пальми, різні екзотичні плодові дерева. Наприклад, навколо, як у нас тополі, ростуть інжир, гранат, виноград, та інші смаколики, які ніхто не їсть… Цікаво, коли вздовж паркових алей висаджені пальми, а на розі двох міських вулиць росте гранатове дерево.
Таких кактусів у країні багато. Їхні плоди їстівні, от тільки можна сильно поколотися.
І на замітку поціновувачам гірського туризму: через Туреччину проходить Лікійська стежка – один з десяти найкращих гірських пішохідних маршрутів світу (за версією британської газети The Sunday Times).
Краєвид з Лікійської стежки біля гори Химери.
Про міста
Не менш цікаво у Туреччині спостерігати за результатами людської діяльності. Вздовж морського узбережжя збереглося чимало руїн античних міст, серед яких Ефес, Олімпос, Пергама, Прієна та багато інших. Блукаючи серед стародавніх колон, могил чи храмів, відшуковуючи написи грецькою мовою та витончену різьбу на камені, яка, ймовірно, зроблена ще до нашої ери, розумієш… Можливо, нічого й не розумієш, але це дійсно вражає!
Руїни старовинного міста Прієна.
Цікаво у великих й маленьких турецьких містах, особливо в центральній частині, де будинки ніби нагромаджені один на один, і в кожному на першому поверсі обов‘язково розташувався магазин чи кафе, а за рогом заховалася мечеть.
Містечко Сааджик.
Окремої уваги заслуговує Стамбул – найбільше місто Туреччини, яке стоїть одночасно в Європі та Азії, розділене протокою Босфор на дві половини. Це місто свого часу було столицею Візантійської, а потім й Османської імперій, і тут зосереджені найкращі пам‘ятки різних епох та культур.
Стамбул. Колись величний візантіський храм Святої Софії, згодом мечеть Айя-Софія. Тепер – музей.
Стамбул. Дівоча вежа посеред протоки Босфор.
На південному сході країни можна відвідати і зовсім колоритні міста Харан, Хасанкейф, Урфу, в яких здається, що потрапив в Іран чи Сирію. Тут рідко бувають туристи, мало хто говорить англійською, зате багато хто хоче познайомитися із мандрівниками та чимось допомогти їм.
Про Каппадокію
Каппадокію я виділила окремо, по-перше, через те, що тут поєдналася і краса природи, і людської діяльності, а по-друге, тому це один з найцікавіших регіонів країни і він заслуговує на окрему увагу.
Каппадокійські краєвиди.
Тут неймовірні, якісь інопланетні краєвиди, які виникли внаслідок діяльності природи. Спершу вулкани вкрили землю лавою і туфом, а потім справу довершила ерозія: вітер і вода надали застиглим породам дивовижних форм. А потім долучилися ще й люди: серед усієї цієї краси вони створили печерні монастирі і підземні міста.
Містечко Ортахісар.
Моя порада: не їдьте у Гьореме (це національний парк, де купа туристів і все дуже дорого), а завітайте краще в Ургюп чи Учхісар – невеличкі містечка, де теж гарні краєвиди, але не так гамірно і дорого. І тут більше шансів, що вас запросять переночувати у печерну кімнатку чи будиночок. Або ж неймовірний захід сонця над цими химерними горами належатиме тільки вам…
Захід сонця у Каппадокії.
Про людей
Мешканці Туреччини заслуговують на теплі слова не менше, ніж її природа чи міста. Дивовижно, але їх, здається, не зіпсувала велика кількість туристів, які звикли витрачати на відпочинку багато грошей. На відміну від індусів, турки, зайняті у туристичному бізнесі, не такі настирні і нав‘язливі (принаймні мені такі попадалися), і навіть до тих, хто не готовий викласти чималу суму, ставляться з повагою і терпінням. А що вже говорити про простих людей? Вони до іноземців переважно привітні і гостинні, прагнуть допомогти чи принаймні дізнатися, звідки ви приїхали.
Привітні люди.
Окремо хочеться сказати про водіїв, які нас підвозили автостопом. Те, що в Туреччині неймовірно хороший автостоп, я неодноразово переконалася на власному досвіді і чула таку ж думку від інших мандрівників (от тільки дівчатам самотужки не радять подорожувати в Туреччині автостопом через надмірну любов турків до слов‘янських жінок, краще брати з собою напарників).
Національний колорит.
Рідко доводиться стояти на трасі більше 10-20 хвилин. І навіть мовний бар‘єр не завадить поспілкуватися з емоційним турецьким водієм, який розпитає (іноді на пальцях і на мигах), звідки ви, як вас звати, ким ви працюєте і скільки заробляєте. А кожен третій чи п‘ятий водій захоче пригостити вас чаєм чи обідом.
З водієм фури, який пригостив нас обідом.
Про дороги
Турецькі дороги викликають у мене заздрість і захоплення. За 20-денну мандрівку ми лише раз бачили яму. По всій країні побудовані (в деяких місцях будуються чи ремонтуються) хороші автобани, через гори, щоб не треба було їх об‘їжджати, проходять тунелі. Деякі дороги платні, але зрозуміло, за що платиш.
Таких дорог у Туреччині багато.
В той же час, турецькі хай-веї, на відміну від багатьох європейських (де пішоходам взагалі заборонено перебувати) дуже зручні для автостопників. Вони мають широкі узбіччя, позбавлені відбійників, і водії охоче зупиняються навіть у незручних місцях.
Турецькі дороги круті ще й тим, що дуже часто навколо них неймовірні краєвиди. Ти стоїш на трасі, навпроти розкинулося мальовниче озеро Бафа, а за спиною – гори. Або з обох боків росте густий сосновий ліс. Або праворуч гора, а ліворуч, десь там внизу, біля твоїх ніг розкинулося курортне місто Каш. І чекаючи на машину, ти можеш милуватися бухтою і яхтами, які у ній стоять.
Займаюся автостопом біля міста Каш на Середземному морі.
А ще турецькі дороги прекрасні тим, що ними їздять турецькі водії – добрі, веселі і колоритні.
Про Туреччину я можу розповідати довго, але краще поїхати і побачити все на власні очі. Тим паче, що погода там ще тепла, в морі можна купатися до кінця осені. І чим ближче до листопада, тим менше буде туристів, а отже, ще цікавіше і комфортніше подорожувати.
Читайте також, як знайти у подорожі безкоштовний нічліг і яких заходів вжити, щоб мандрівка буламаксимально безпечною.
