Цю найдавнішу на сьогодні писемну згадку про Хмельницький введено в науковий обіг завдяки дослідженням, що провів київський історик Віталій Михайловський.
Пропонуємо вам п’ять подій в історії міста, які кардинально змінили його життя і розвиток.
Подія перша: перетворення із села на місто
Гіпотетична реконструкція Плоскирова на початок 17 ст
Село Плоскирів, що вперше згадується 1431 року, понад століття було невеличким, поки 1547 року його державцем не став шляхтич Мацей Влодек. Він та його син Станіслав перетворили село на місто, збудували тут замок і міські фортифікації, здобули у 1566 році для Плоскирова магдебурзьке право, сприяли отриманню привілеїв на проведення ярмарків та торгів. Як наслідок – місто стало важливим оборонним, адміністративним та торгівельно-ремісничим осередком Поділля та центром Плоскирівського староства, що обіймало широкі терени над Плоскою та Бугом, які були теж королівщинами.
Отже, від 1566 року Плоскирів «забув» про своє «сільське» походження та став міським населеним пунктом. З того часу, переживши як розквіт, так і руїну, змінивши назву на Проскурів, згодом на Хмельницький, вже 450 років наше місто впевнено утримує цей статус.
Подія друга: прокладання залізниці
Перший залізничний вокзал Проскурова
Введено в дію залізничну лінію Жмеринка – Проскурів – Волочиськ. На східній околиці міста побудовано залізничну станцію та вокзал. Залізниця позитивно вплинула не лише на економічний розвиток міста, але сприяла розбудові Проскурова. Вже 1871 року був розроблено план розширення території міста у східному напрямку. За цим планом вулиця Олександрівська (нині Проскурівська) була продовжена до вокзалу та забрукована, з’явились вулиці Велика Вокзальна (нині Шевченка), Мала Вокзальна (нині Пилипчука), почалась забудова двох «Нових планів» (нині райони пивзаводу – Заготзерно та цукрозаводу – м’ясокомбінату).
Подія третя: місто стало обласним центром
Хмельницька обласна рада
Надзвичайним поштовхом у розбудові невеличкого Проскурова стало отримання статусу обласного центру. Сталось це 15 березня 1941 року, коли вийшла Постанова №313/107 – РНК УРСР та ЦК КП(б) «Про перенесення обласного центру з Кам’янця-Подільського у Проскурів». Проте, війна майже на чотири роки загальмувала процес переведення адміністративних установ, й тому Проскурів став виконувати обласні функції лише з середини 1944 року.
У місті за короткий час побудували ряд адміністративних будівель, приміщень для обласних установ, гарне житло, нові вокзали. На початку 1950-х років розбудували центральний майдан із величним Будинком Рад, який став символом обласного центру.
Подія четверта: нове ім’я міста
Пам’ятник Богдану Хмельницькому
16 січня 1954 року вийшов Указ Верховної Ради Української РСР, яким на честь видатного державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького місто Проскурів було перейменоване у місто Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – в Хмельницьку. З того часу проскурівчани та мешканці області стали хмельничанами.
На честь славетного гетьмана 1955 року на привокзальній площі встановили пам’ятник, згодом з’явилось ще три монументи. Отож на сьогодні можна констатувати – у нашому місті найбільше в Україні та Світі пам’ятників Богдану Хмельницькому – аж чотири.
Подія п’ята: поява речового ринку
У останні три десятиліття життя Хмельницького та хмельничан не можливо уявити без «товкучки» – комплексу речових ринків. Кожна друга родина пов’язана з його діяльністю – хто торгує, хто завозить товар, хто виробляє продукцію, хто надає послуги… Фактично поява ринку врятувало місто від соціально-економічного занепаду у складні перехідні роки кінця ХХ ст. На відміну від більшості міст України, у Хмельницькому продовжувало зростати населення, місто продовжувало будуватись.
Нагадаємо історію появи «товкучки» – у 1987 році міськвиконком надав дозвіл «Облспоживспілці» на облаштування першого великого речового ринку на Львівському шосе. Протягом наступного десятиліття навколо нього розбудовується цілий ринковий комплекс, який на початку 2000-х років вже займав площу 18 га і включав 24 самостійних речових ринків.
Текст і фото надані Сергієм ЄСЮНІНИМ.
