«На цій війні загинув мій син – Анатолій Якушко. Він був хорошою людиною і розказав про себе сам, віддавши життя за батьківщину. Його останні слова: «Тату, мене в полоні не шукай». Він був великої волі чоловік і дуже любив Україну. Коли прийшла йому повістка, пішов воювати як і тисячі інших, в кого діти, жінки і батьки. «Як я не піду, я ж присягу приймав», – казав син», – пригадує Павло Якушко.
«Я служив і зараз служу, сьогодні у відпусті і прийшов з побратимами сюди. Війна ще не скоро закінчиться. Але до останнього воюватиму за свою землю», – каже Володимир Островський.
Родичі, друзі загиблих не стримували сліз. Вони кажуть, прийшли в поминальну суботу вшанувати пам’ять тих, хто боровся за країну до останнього. Дехто спеціально приїхав з інших районів області.
«Ми маємо вже восьмеро загиблих з Теофіпольського району. У моєму селі вже двоє. Але хвилює те, що за офіційними даними – в бою лише один. Решта – нібито самогубці. Дуже шкода цих хлопців, їхніх рідних», – розповідає Дмитро Білич.
Зупинилася хода біля Храму Христа Царя Всесвіту, де присутні помолилися за мир в Україні.
Підписатися на канал “Є” в Youtube
