Об’їхати 59 країн автостопом, провести у подорожах 120 тисяч кілометрів, 12 разів «застопити» кораблі та один раз літак, на два роки пірнути у китайську культуру та не боятись виходити за межі власної зони комфорту…
- Розкажіть про Вашу першу подорож.
- Вперше ми почули про автостоп близько 7 років тому, взимку, – розповіли автостопери. До Хмельницького приїхав відомий мандрівник Антон Кротов, і він надихнув нас на вільні подорожі. Потім ми з ним подружились, зустрічались на території Китаю та Росії…А ще книжку спільну видали «Практика вільних подорожей». До речі, її (в перекладі українською мовою), можна знайти тільки в Хмельницькому і Києві…
Готувались до першого автостопу дуже довго – перший автомобіль «застопили» навесні. Наш маршрут був із Хмельницького в Крим. Спочатку ми каталися по Україні, потім поїхали у Білорусь, Росію. Це, до речі, була наша перша серйозна дистанція, ми подорожували 2 тижні. Поїхали у Заполяр’я. Після того розпочалися наші серйозні подорожі – Вірменія – Грузія – Туреччина. Катались два місяці.
- А яким був ваш найдовший маршрут?
- Наша найдовша подорож тривала 14 місяців, ми відвідали 14 країн і проїхали 56 000 кілометрів. З України до Брунею був наш маршрут. У цій подорожі ми 12 разів «застоплювали» човни.
- Як автостопити машини, всі приблизно уявляють, а от як «застопити» літак?
- Я прихильник того, що все потрібно робити чесно і бути комунікабельним, – каже Богдан. – Тож «застопити» літак означає звернутися до менеджера аеропорту, розповісти свою історію, та цілком ймовірно, що працівники компанії зможуть надати безкоштовні квитки для перельоту. У нас, наприклад, були проблеми із пакистанською візою, ми дуже втомились і хотіли додому. У Брунеї про нас написало три місцевих газети, тож ми взяли ці статті і пішли в головний офіс брунейських авіаліній. Працівники увійшли в наше положення та надали нам два безкоштовних квитка прямо в Україну. З гідростопом (автостоп човна, корабля – прим. авт.) все майже так само.
- Чи були у Вас випадки, коли до Ані починали приставати водії? Коли дівчата їздять автостопом наодинці, то таке явище дуже розповсюджене.
- Ми «застопили» більше 1800 автомобілів, але такі випадки були тільки двічі. Було це у Туреччині, деякі водії намагались поговорити зі мною стосовно моєї дружини. Але навіть в Україні, коли Аня подорожувала сама, то у неї були такі випадки. Самотній жіночий автостоп дійсно притягує таких водіїв. Але у парному автостопі все набагато безпечніше.
- А як ваші рідні реагували на такий вид подорожей?
- Батьки наші дуже хвилювались, і я вважаю це нормальним. Не те щоб вони були проти, але вони проявляли своє хвилювання і намагалися нас не відпускати. Але з часом це зникло, бо у подорожах ми постійно давали про себе знати.
- Чи достатньо англійської мови для подорожей автостопом?
- Цілком. Насправді із водіями можна спілкуватись навіть мовою жестів.
- Якою була ваша найвища підкорена точка над рівнем моря?
- Ми в гори дуже високо не «карабкались». У Таджикистані ми піднялись на перевал (4655 м), в Індонезії на вулкани залазили…
- Дуже часто буває, що під час подорожей у людей не вистачає коштів. Чи є якісь альтернативи заробітку?
- Насправді інколи водії дають гроші «бідним» автостоперам. Але це не вихід. Є декілька варіантів: можна знаходити тимчасові підробітки на декілька днів у місці, де зупинилися. Можна продавати свої фотографії під час подорожей на сайти чи спеціальні ресурси або на вулиці. Можна грати на музичних інструментах, продавати якісь речі ручної роботи. Якщо десь зупинитись надовше, то можна серйозну роботу знайти з офіційним працевлаштуванням.
- А чому ви з Анею вирішили залишитися в Китаї на два роки?
- Ми спеціально поїхали у цю країну, щоб там заробити гроші для подальших подорожей і життя. Китай виявився такою країною, де найпростіше влаштуватися на роботу і досить легко заробляти кошти.
- А які професії найпопулярніші серед українців?
- Це, звісно, викладання англійської мови. Також багато наших земляків працюють моделями, музикантами, реєстраторами у готелі. А китайці займаються більш простими роботами: шиють одяг, продають їжу і т.д. Ми теж допомагаємо нашим співгромадянам знайти роботу в Китаї.
- Які були культурні контрасти, коли ви вперше перетнули кордон із Китаєм? Що найбільше врізалось в пам’ять?
- Вперше ми поїхали туди 4 роки тому. Культурні відмінності величезні. Там просто інша планета… Китайці дуже голосні, от що перше кинулось у очі, і те, що їх дуже багато. Китайці, якщо ви турист, завжди прийдуть на допомогу. У них вважається неввічливим і неповажним до своєї країни не допомогти іноземцю. Але і в цьому є мінус: навіть якщо вони не знають правильної дороги чи відповіді, вони скажуть аби що, щоб не зганьбити свій народ.
- А чим вас ще приваблює Схід?
- Наші перші мандрівки були саме туди. Азія смачна та гостинна, уже після знайомства з колоритом тих країв ми попрямували на Захід, в Європу. На Сході багато різноманітних культур та релігій, якась духовність, а на Заході – перспективи… А ще для азіатів дуже дикі такі подорожі, тому вони завжди хотіли поспілкуватись і допомогти нам, а європейців таким не здивуєш.
Острів Балі
- Ви багато мандрували, чи задумувались над місцем, в якому хотіли б жити в більш поважному віці?
- Поки ні. Ми вирішили, що на одному місці не засиджуватимемося. Ми постійно змінюватимемо оточення навколо себе, рухаємося вперед. Ми так само любимо і море, і гори. Але якби було постійно тепло – було б ідеально…
Подорож – найкращий критерій перевірки стосунків. І я раджу усім парам, перед тим як одружуватися, поїхати хоча б на два тижні у вільну мандрівку і подивитися на свою другу половинку у ракурсі екстремальних умов… Подорожі автостопом загартовують та спонукають приймати рішення дуже швидко. Але, звісно, є багато мінусів…
Для майбутніх мандрівників, які отримали замало інформації або хочуть подивитися більше фото, залишаємо посилання на блог мандрівників, де вони детально описують кожну подорож.
Фото із соціальних мереж Ані та Богдана.
