Сьогодні о 12-й години по всьому цивілізованому світові хвилиною мовчання буде вшанована пам’ять жертв цієї нацистської машини.
Саме пам’ятна дата була прийнята Генеральною асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року, на засіданні тодішній секретар Кофі Аннан висловив наступну тезу: «Сьогодні день, коли ми вшановуємо жертв Голокосту, союзні держави, чиї війська перемогли нацизм, і тих сміливців, хто ризикував, а часом і жертвував життям, щоб врятувати інших людей».
Жертвами кривавого терору часів Третього рейху, які знайшли свій останній притулок тільки у концтаборі Аушвіц-Біркенау з травня 1940 року, стало від 1,1 до 1,6 мільйона людей, значну частину з яких становили євреї. Створений за наказом Рейхсфюрера СС Г. Гіммлера, концтабір став тестовою базою для найстрашнішого способу вбивства ІІ Світової війни – отруєння газом ціанідом.
Кількість обірваних життів та розкиданих доль полонених табору і досі є трагічною темою сторінок сучасної історії, яка повинна вчити сьогоденні покоління.
Проте, на превеликий жаль, і сьогодні трапляються безглузді випадки прояву расової та релігійної нетерпимості. І навіть зараз, особисто маючи стосунок до нації, яка крізь біль та страждання здобула свій ореол життя на благословенній Святій Землі, можу запевнити нашу громаду, що кожен випадок антисемітизму, образливе слово чи дія приєднує її виконавців до симпатиків фашизму.
Нехай свічка пам’яті зі словами поминальної молитви Іскор заспокоїть святі душі жертв.
Так згадає Бог душі всіх моїх родичів і родичок, як з боку батька, так і з боку матері, вбитих, заколотих, спалених, утоплених і задушених, загиблих за освячення Імені Бога, за те, що я, не зв’язуючи себе обітницею, внесу пожертвування за них. І в нагороду за це нехай будуть їх душі перебувати в обітелі вічного життя разом з душами Авраама, Іцхака і Яакова, Сари, Рифки, Рахель і Леї, і з душами інших праведників і праведниць, що мешкають в Саду Еденському, і скажемо: омейн!
