Валлетта розташована на півострові поміж двох бухт – Гранд-Харбор і Марсамшетт. Це одна із найкрасивіших столиць Європи і місце, де сконцентровано найбільше історичних пам’яток – 320 різноманітних об’єктів!
Валлетта, або Ла-Валлетта, як її історично називали місцеві, до цього часу збереглася, як фортеця із атмосферою середньовіччя, його боями, романтикою і героями. У ній прекрасно все: і назва, й історія, і вона сама! І хоч назва міста походить від чоловіка – великого Магістра Мальтійських лицарів Жана Парізо де Ла Валлетта, але воно по-жіночому розкішне, таємниче, багатогранне, непередбачуване і нескорене.
На нижніх валах щодня стріляють із гармат.
Свій початок Валлетта бере з часів, коли Сулейман Прекрасний намагався підкорити собі Середземномор’я. На початку 16 століття Мальтійські лицарі, на чолі з Жаном де Ла Валлетта, врятували архіпелаг від загарбання його військами Сулеймана Прекрасного. Втративши чимало війська і мирного населення, Жан де Ла Валлетта особисто розпочав будівництво добре укріпленого міста, яке б у майбутньому ніхто не зміг підкорити. Історики кажуть, відбудова розпочалася у березні 1566 року, і на це йшло чимало пожертв із християнського світу Європи.
Звідки взялися лицарі?
Всім відомі хрестові походи здійснювали лицарі різних орденів. Орден Іоанітів, або, як його згодом назвали, Мальтійський орден, бере початок від 1070 року з Єрусалиму. Тоді було засновано чернече братство госпітальєрів, яке лікувало паломників-християн. Згодом вони не лише лікували, але й захищали християнських паломників. Але через століття, у 1187 році, орден Іоанітів був змушений покинути Єрусалим, який захопили мусульманські війська.
Втративши всі свої володіння у Святій Землі, лицарі облаштувалися на острові Кіпр і стали васалами місцевого короля. Крім того, їхні кораблі супроводжували паломників на Святу Землю, чим заробляли чималі статки. Ще через півтори сотні років орден відвоював собі у турків острів Родос і переніс туди свою резиденцію. Але залишалися вони тут до 1522 року, поки Родос знову не захопили турки. Вісім років лицарі поневірялися по різних землях, аж поки не отримали від імператора Карла V острова Мальту, Гозо, Коміно і місто Тріполі на південно-африканському узбережжі.
За це орден, який тепер отримав назву Мальтійського, зобов’язався охороняти Середземне море від турків і піратів. Що і робив великий Магістр Мальтійських лицарів Жан Парізо де Ла Валлетт.
Мальта знаходиться у середині Середземного моря, а її столиця – Валлетта – зі східного боку острова (на карті позначено червоними відмітками)
Будівничим і дизайнером столиці Мальти був італійський архітектор Франческо Лапареллі, учень Мікеланджело. Він перший за всю історію містобудування в Європі розробив план міста за усіма стандартами і правилами архітектури, зі спеціальними схемами відводу стічних вод і видалення сміття. Вулиці у Валлетті спроектовані таким чином, що морський бриз постійно створює ефект кондиціонування міста. Якщо дивитися на місто згори, то воно нагадує листок у клітинку зі шкільного зошита, де усі вулиці-лінії пересікаються перпендикулярно.
Вузькі вулиця – не перешкода для водіїв паркувати свої автомобілі біля будинків, на тротуарах.
В’їзд у місто для автомобілів обмежений. До речі, вулиці у столиці дуже вузькі. Одні кажуть, їх проектували так для того, щоб тінь від будинків захищала житло від спеки, інші – щоб у разі нападу ворогів легко можна було забарикадувати проходи між будинками. Але усвідомлення того, що ти гуляєш у своїх легких шкіряних сандалях тими самими вулицями, де кілька століть тому ходили у залізних важких обладунках лицарі, що ти сидиш у тих самих тепло-молочних вапнякових будинках, які давали прихисток мужнім героям, – усе це надає неймовірної урочистості моменту!
Читайте також: Зазирнути у рай, або Моя часточка прекрасного із берегів Мальти (Ч. 1)
Обов’язкова програма
Чимало пам’яток Валлетти розміщені на найширшій і найдовшій, а відповідно, головній вулиці – Республіканській. Йдучи нею, ти ніби тонеш у історії, коли заходиш до якогось собору чи музею, і знову виринаєш, коли опиняєшся біля чергової крамнички з сувенірами та сучасними гаджетами і пресою.
На головній вулиці, яка розділяє місто навпіл, розташовується розкішна будівля – резиденція Великого Магістра Ла-Валлетта. Зараз у ній засідає парламент і розміщується резиденція президента.
Будинок парламенту, колишня резиденція Великого Магістра.
Трохи далі – Національний археологічний музей, у якому виставлена головна гордість країни – статуя Венери Мальтійської епохи неоліту. Ну, еталон тодішньої жінки, на мою думку, так собі… На любителя, як то кажуть! Сучасні мальтійці, не без захоплення, й самі зізнаються: їхній Венері до колоритних і «смачних» українок таки далеко!
На Мальті, особливо у сувенірних крамницях і музеях, збереглися фігурки Мальтійських Венер без голови, куди можна доставляти голови з різними емоціями.
Одна із головних пам’яток, яку обов’язково варто відвідати, – Катедральний собор, збудований 1578 року. Зовні він більш аніж скромний, зате всередині є на що подивитися! Ось кілька аргументів. Перший – весь собор вкритий золотом! Точніше, колись був весь, але після того, як хитрі туристи почали відколупувати собі часточки золотої стіни як сувеніри з Мальти, місцева влада прийняла рішення покрити звичайною фарбою «під золото» стіни на висоту два метри. А далі таки й досі золото. Розписував собор італійський художник, один із Мальтійських лицарів Маттіа Преті.
У соборі розміщені 8 стовпів, що симовлізують 8 регіонів, з яких походили лицарі. Дизайн собору, як і деякі інші будівлі в Валлетті, розробив мальтійський військовий архітектор Джіроламо Кассар (Gerolamo Cassar)
Другий аргумент, чому варто відвідати собор – підлога вся встелена надгробними плитами, під якими захоронені майже 400 видатних лицарів Мальтійського ордену.
Третій аргумент – саме у соборі зберігається єдина підписана відомим художником-розбишакою Караваджо картина «Усікновення глави Іоанна Хрестителя», яку він написав на прохання Магістра Віньякура. Сфотографувати її вам не дозволять, але подивитися на неї варто!
Собор Святого Іоанна визнаний чудовим прикладом барокової архітектури та визначною пам’яткою Мальти.
Не менш вражаючими і обов’язковими для відвідування є Верхні сади Барракка, до яких і веде головна вулиця столиці. Звідси відкривається неперевершений вид на бухту Гранд-Харбор і три міста, побудовані на її протилежному березі. Сади тут з’явилися тоді, коли бастіони столиці уже втратили своє стратегічне призначення – захищати. Італійські лицарі-госпітальєри спочатку посадили тут приватні сади, які були закриті для пересічних мешканців, а широкій публіці їх відкрили, коли місто окупували війська Наполеона, тобто в 1800 році.
Зверху сади – це справжня оаза із фонтанами, квітниками, деревами. А на нижньому майданчику бастіону встановлена артилерійська батарея. Щодня, опівдні, нащадки Мальтійської лицарської спільноти, одягнені в уніформу британських артилеристів, дають гарматний салют. За окрему плату можна спуститися безпосередньо до гармат під час залпу, щоб зробити красиві фотографії.
Верхні сади Барракка – це справжня оаза із фонтанами, квітниками, деревами, звідки відкривається прекрасний краєвид на затоку.
Милуватися і насолоджуватися усім тим, що набудували у Валлетті її дизайнери, можна протягом кількох днів і ще залишиться на наступну поїздку, адже, пам’ятаєте – 320 пам’яток лише в одному місті!
Порожні будинки і гамірні вулиці
Але за усіма цими історичними цікавинками варто просто, без обов’язкової програми, безцільно поблукати вуличками Валлетти: заблукати тут майже неможливо, а ось перейнятися цією атмосферою варто хоча б тому, що це місце заряджене перемогами, розкішшю, пригодами, гідністю і повсякчасним спокоєм!
Відпочити посеред вулиці можна на ось таких оригінальних лавочках
Отак просто йдеш вниз будь-якою вулицею, торкаєшся ніжної жовто-гарячої стіни, піднімаєш очі до неба, а на пальцях залишається не пил, а історія нанизана суцільними перемогами! З вікна над головою лунають ритми гарячого танго, а навпроти із вікна ллється сміх вперемішку із емоційною розповіддю. І, навіть не розуміючи, про що теревенять ці дві пані, з інтонації чутно, що вони обговорюють чергову пригоду і знову заливаються сміхом.
Тут дуже багато туристів з різних країн, як і студентів, які приїздять навчатися в єдиний на всю країну, заснований 1769 року, університет, який отримав світове визнання за якість викладання медичних наук…
З студентського кварталу робиш кілька кроків – і за рогом потрапляєш на майже безлюдну вуличку із занехаяними стінами, розбитими шибками і брудними дверима, які вбудовані впритул одні до одних. Це і є той недолік від статусу «пам’ятка ЮНЕСКО», пояснює мені гід, адже у місті заборонено перебудовувати чи навіть ремонтувати будь-що без спеціальних дозволів. Коштують ці дозволи невипрадано дорого, тому місцеві мешканці просто залишають порожніми цілі будинки, виїжджаючи у більш пристойні житлові квартали, або й взагалі в інші міста. У Валлетті дуже багато порожніх будинків, які власники не можуть ні продати, ні здати в оренду, але й жити у них вже небезпечно.
Більша частина цих квартир покинуті, знаходяться в аварійному стані, хоча мають власника.
Кілька метрів такої занехаяної вулиці – і ось за рогом знову виринає чергова пам’ятка, юрби туристів, і ти знову переносишся у сучасне місто з його історіями, чудернацькими ятками із різним крамом і дивакуватими чоловіками, які, на кшталт наших «бабусь біля під’їздів», завжди знають усі плітки і останні новини, починаючи від того, хто прийшов до сусіда і закінчуючи тим, який указ сьогодні підписав Президент.
Місцеві “бабушки під під’їздами”, які знають всі новини.
P.S.: Попереду ще репортаж про першу столицю Мальти, острів Гозо і цікавинки, про які не розповідають туристам, а поки залишу вам кілька фотографій для релаксу.
У Національному акваріумі Мальти відтворені найкращі участки морського дна, куди зазвичай пірнають дайвери.
Бути на Мальті і не взяти екскурсію морем – неможливо.
Після усіх екскурсій, побаченого, почутого і пережитого – приємно просто порелаксувати на березі затоки звідки видно сусідні острова, пам’ятники і як десь далеко прямують у своїх справах моряки.
