«Цей маршрут досить легкий і пролягає мальовничою місцевістю. Замість траси я пропоную їхати через села. Хоча дорога там не така якісна і на кілька кілометрів довша, зате спокійніша і цікавіша. Довжина маршруту становить близько 60 км в обидва боки, а тому підійде усім, хто більш-менш добре їздить на велосипеді і здатен подолати таку відстань за один день», – розповідає мандрівник.
Сам по собі маршрут досить мальовничий, адже пролягає крізь села та минає кілька ставків. До речі, на одному із них можна влаштувати обід і трохи відпочити у дорозі.
У деяких місцях якість дороги не надто хороша, але їхати можна. Найбільший перепад висот – від окружної дороги Хмельницького до Розсоші, але і краєвиди там найгарніші!
Тепер розберемо детально маршрут і проілюструємо його на карті.
У Хмельницькому їдемо у мікрорайон Ружична, одразу за озером повертаємо праворуч на асфальтовану дорогу. Орієнтир – знак «кінець населеного пункту» (перекреслений надпис «Хмельницький»). Невдовзі ви виїдете на міст через окружну дорогу навколо міста. Однак з’їжджати з мосту не потрібно, так і рухаємося цією дорогою аж до села Розсоша. Невдовзі після окружної праворуч в низині виднітиметься мальовниче озеро:
В Розсоші їдемо головною вулицею, минаємо став і рухаємося далі:
За селом на нас чекає ще декілька пагорбів, а потім – переїзд через залізні колії в районі станції Скібнево. Орієнтир – великі елеватори. Вздовж елеваторів продовжуємо рух головною дорогою. Після елеваторів дорога різко псується, вона, як і раніше, залишається асфальтованою, але стає дуже розбитою:
Наш наступний населений пункт – Андрійківці. Туди можна потрапити, продовжуючи рух основною розбитою дорогою, а можна звернути на польову (цей шлях на карті позначений пунктиром). В часі ви навряд чи щось виграєте, але, можливо, їхати буде приємніше. До речі, в Андрійківцях – чудова дорога із нещодавно відремонтованим покриттям. Мабуть, це найкраща ділянка на весь маршрут. Та тішитися не варто, одразу за селом починається той самий розбитий шлях:
З Адрійківців виїжджаємо головною дорогою і їдемо у наступний населений пункт – Райківці. На в’їзді у село знову буде озеро:
Продовжуйте рух цією ж дорогою аж до Гвардійського. До речі, на закінчення одного села і початок наступного вказуватимуть відповідні знаки, однак відчуття, що ви покидали межі населеного пункту, не буде. Вздовж останнього проміжку шляху весь час тягнуться якість господарчі будівлі:
Костел святого Войцеха не проминете. Він стоїть обабіч головної вулиці і видніється ще здалеку, а пункт дуги Струве розташований на виїзді із села у напрямку Хмелівки:
До речі, торік виповнилося 225 років від моменту освячення цього грандіозного храму. І хоча в радянські часи костел перебував у жахливому стані, зараз у це важко повірити, так добре його відновили. Детальніше про костел читайте тут.
Так костел виглядає здалкеку…
…а так зблизька.
«Ми були у Гвардійському у суботу. І хоча головний вхід у храм був закритий, нас, як туристів, запросили всередину, провівши через задні двері, – розповідає Володимир. – Увімкнули нам світло, щоб ми могли добре роздивитися розкішні інтер’єри, і навіть подарували брошурку, присвячену історії храму».
Інтер’єр храму.
А щоб побачити ще одну пам’ятку Гвардійського, цього разу міжнародного значення (!), слід виїхати із села у напрямку Хмелівки. Обабіч дороги ви побачите непоказну металеву конструкцією, яка і є пам’яткою, внесеною до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а саме – пунктом «Фельштин» геодезичної дуги Струве.
Двісті років тому за допомогою цієї дуги, яка складалася із 265 пунктів, вимірювали форми та розмір Землі. До наших днів збереглося лише 34 пункти, три із них – на Хмельниччині.
Читайте також: Про людей і комах, або Відпочинок на Голубих озерах.
І ще декілька фотографій, що ілюструють веломаршрут до Гвардійського через села.
Мостом переїжджаємо через окружну трасу.
Великий ставок у Розсоші.
Така гарна дорога в Андрійківцях, а така – одразу за селом.
Відпочивають і мандрівники, і їхні велосипеди.
На зворотньому шляху мандрівники насолодилися заходом сонця над озером неподалік від окружної дороги.
