І так, найактуальніше питання чи безкоштовні пологи в Німеччині? Так, безкоштовні, бо всі витрати покриває ваша страховка (не важливо чи обов’язкове, чи приватне страхування), оплачуєте лише ліжко-місце (10€/день). І це все… ніяких конвертів, пакунків і всього іншого медперсоналу не потрібно. Вони просто виконують свою роботу і отримують за це гідну оплату.Варто зазначити, що ми, як і 80% німців, користуємося обов’язковим страхуванням: яким би не був дохід, щомісячний страховий внесок становить 15,5% від заробітної плати – з яких, якщо людина є найманим працівником, половину вносить роботодавець.
Догляд. Звичайно люди різні трапляються і не всі будуть тобі люб’язно посміхатися. Але більшість персоналу, наголошую більшість (!) (це зазвичай молодий персонал), будуть намагатися полегшити тобі біль та створити комфортні умови. Після невтішних розповідей моїх подруг та знайомих про пологи в Україні – я просто панічно боюся народжувати в українських лікарнях! Хоча у нас також є чудові лікарі. Але поки не відкриєш гаманець – належного ставлення не чекай. Це дуже прикро визнавати, але це факт.
Всю вагітність мене вели німецькі лікарі, але вихідці з України, і я ними задоволена на 100%. Так як і в Україні, відвідувала гінеколога спочатку раз в 4 тижні, на пізніх термінах раз в два тижні. Всі огляди лікаря також покриває страхова, але змінювати свого лікаря вагітна жінка може лише раз в квартал. Але такої маячні я ще не чула. А якщо лікар не сподобався, а якщо переїхав в інше місто (це в моєму випадку)?! Що тоді… доведеться викласти гроші зі своєї кишені. У моєму випадку ми переїжджали два рази і я змінили 4 лікаря, останньому прийшлося заплати.
Далі розповім про пакунок, який я взяла у пологовий. Опустила одну деталь: в Німеччині можна народжувати у Frauenklinik (точний переклад “жіноча клініка” або ж пологовий центр), Geburtshaus (родильний дім, що нагадує велику квартиру з затишними кімнатами та ваннами) та вдома. Я вибрала перший варіант.
Скажу відразу ніяких чайників, туалетного паперу, мила, дезинфікаторів я не брала… тут все було. А для дитинки взяла тільки одяг, адже памперси, одноразові пелюшки, серветки – забезпечує лікарня. Для себе тільки одяг та засоби особистої гігієни.
Палати. Спочатку ми з чоловіком були у сімейній палаті (після партнерських пологів) – це дуже зручно, адже можна перший час побути разом. Наступні дні лежала у двомісній палаті з душем та туалетом (є в усіх палатах). Палати доволі світлі та комфорні, з широкими ліжками, які набувають будь-яке положення. Біля кожного ліжка є чудо-кнопочка для виклику медсестри. Також пеленальний столик та комод, у якому було все необхідне для немовляти.
Одна з палат німецьких лікарень
Сніданок, обід та вечерю нам приносили у палату. Також можна було вибирати з меню, що ми б хотіли сьогодні їсти. Якщо сніданок та обід був доволі ситний, то вечерею я не наїдалася. У Німеччині годуючій мамі дозволено їсти майже все. Мені в перший день вже принесли на сніданок і ковбаску, і каву з молоком, різні фрукти (окрім бананів). Ніякої дієти я не дотримувалась, і зараз також не дотримуюсь.
Вечеря у німецькій лікарні (ніяк не зрівняти з українською)
У пологовому я пробула 3 дні. За ці дні моїй дитині робили багато тестів та аналізів, оглядали декілька лікарів (дитячий, ортопед та ін). І я була впевнена, що з моєю дитиною все в нормі. Крім того, вдома нас відвідувала Hebamme, так звана патронажна сестра. Вона допомогла мені налагодити лактацію, перевіряла мій фізичний стан, оглядала та зважувала дитину, допомогла з першим купанням. Страхова компанія також оплачує її послуги.
Німецькі жінки не поспішають народжувати, в середньому народжують своїх первістків у віці 30-31 років. Зі мною в палаті лежала жінка, яка у 39 років народила свою першу дитину. Тепер зрозуміло, чому в Німеччині від’ємний природній приріст населення.
Усі німецькі лікарі вважають, що вагітність – це не хвороба. І я з цим повністю погоджуюся. Мене не “пічкали” медикаментами та вітамінами, за всю вагітність я пила лише магнезію (і то, мабуть, рази три). Матка в тонусі – це не привід лягати в стаціонар. Німецькі лікарі, як і їхні колеги з інших європейських країн, переважно займають позицію “невтручання”. Для мене не було ніяких заборон стосовно харчування, звичайно ніякого алкоголю та всякої хімії.
Головне правило – їсти не за двох, а для двох!!!
Моя вагітність у Німеччині пройшла легко і в задоволення. Я не мучила себе голодом перед кожною здачею аналізів, не чекала годинами в черзі, у мене не було ніяких рамок: то не їж, то не роби, туди не ходи. Я ні за що не хвилювалася, адже знала, що я захищена і не залишуся віч-на-віч з будь-якою проблемою, яка може статися під час вагітності та пологів…
