nday.te.ua
Минулоріч Україна експортувала 380 тонн равликів, — в чотири з половиною рази більше, ніж традиційного українського сала.
А вже за результатами дев’яти місяців цього року експорт равликів випередило сало вже в одинадцять разів — 343 тонни проти 31 тонни, відповідно, повідомляє Україна молода.
Розведення цього донедавна незвичного для України продукту стало популярним саме завдяки зовнішньому попиту.
За словами учасників ринку, кинулись розводити равликів усі, кому не лінь. Хоч для новачка знайти точки збуту навіть на внутрішньому ринку, не кажучи вже про експорт, надзвичайно важко.
Адже в Україні споживають дуже мало м’яса равликів, не більше 10-12 тонн за рік. Для порівняння: лише французька Бургундія з населенням 1,7 мільйона чоловік з’їдає в рази більше.
Але поштовх для зростання зацікавленості населення дало запровадження у 2017 році нового механізму державної підтримки сільгоспвиробників.
Під виплату держдотацій підпали і компанії, які спеціалізуються на вирощуванні та розведенні равликів.
На 2018 рік програму продовжили. Втім, зауважує заступник голови асоціації «Равлик України» Дмитро Недвига, передбачалися непрямі дотації для фермерських господарств, але для виробників равликів вони не були використані.
У наступному році уряд готує низку стимулюючих інструментів для фермерських господарств. За словами старожилів ринку, це спровокувало ажіотаж серед новачків.
Як розводити равликів на фермі відкритого типу, мало хто знає, адже для України це нетиповий продукт. На нову справу потрібні гроші.
Починати навіть з двох ящиків маточного поголів’я обійдеться не менш як у 16 тисяч гривень.
За інформацією сайта Аgravery, аби правильно вести равликовий бізнес, потрібно вкласти ще чимало коштів у навчання.
Оскільки в Україні мало хто розуміється на цій темі, доведеться їхати за кордон, де навчання коштує тисячі доларів.
І, як виявилося, навіть потужним вітчизняним фермам, які не перший рік на ринку, важко справитися зі збутом.
Підприємливі придумують ще нетрадиційніші суміжні види бізнесу, аби втриматися на плаву.
Наприклад, власник ферми «Равликовий будиночок» Олександр Медведовський вирішив змінити вектор руху та зайнявся виробництвом натуральної косметикидля шкіри зі слизу равлика.
Проте з початку нинішнього року Україна експортувала 343 тонни равликів. І це в сотню разів більше, ніж на початку равликового буму.
За інформацією УКАБ, у 2013 році їх було експортовано лише 3 тонни, в 2014 — 58 тонн, 2015 — 260 тонн, а в 2016 — вже 380 тонн.
Цікаво, що найбільшим покупцем, імпортувавши цього року понад 98 відсотків загального обсягу експорту равликів, є Литва. Ще півтора відсотка припадає на Польщу. Втім, Литва в основному переробляє закуплене в Україні на напівфабрикати та відправляє в Італію, Іспанію, Францію, Угорщину.
А от Білорусь продає їх в основному кінцевим споживачам.
В асоціації «Равлик України» проблему бачать у тому, що 80 відсотків експорту посідає виноградний равлик, зібраний у лісах Полісся.
Збір равлика у дикій природі заборонений у багатьох країнах світу та майже в усій Європі (окрім Мальти та Кіпру), бо шкодить екосистемі. Тому асоціація виступає за заборону збору равлика у дикій природі, закликаючи його вирощувати цивілізовано — на фермах.
Найпопулярнішими видами равлика є Helix aspersa Maxima та Muller — африканські равлики, які вирощуються за спеціальною інтенсивною технологією на відкритих фермах. Вони значно дорожчі та смачніші, ніж лісові.
На сьогодні в Україні функціонує не більше десятка приватних ферм, які вирощують 10 і більше тонн равликів на рік.
Проте жодна з них його не експортує, бо не має мінімальних обсягів для формування партії. І лише ферма «Еко Улітка» змогла налагодити увесь ланцюжок: від вирощування до переробки в напівфабрикати та реалізації в ресторанах і супермаркетах.
Зате є чимало псевдоферм, які відкривають, аби легалізувати експорт. Тому Україна переважно експортує виноградних равликів за «сірими» схемами:закупівельники вивозять зібраного в дикій природі равлика, продаючи не дорожче долара за кілограм.
Проте інтерес iз боку Європи дуже високий, бо забезпечити себе цим продуктом там не мають змоги.
Вдаються поки що до простого методу: наперед попереджають населення Західної України, що створюються пункти прийому равлика, приїжджають фурою, і за 10-15 гривень за кілограм забирають та везуть на переробку.
Проте експерти очікують на збільшення експорту равлика через кілька років саме за рахунок спеціалізованих ферм.
Уже цього року Україна імпортувала 10 тонн промислових равликів на розплід. Тому через два-три роки й експорт новомодного делікатесу може піднятися з нинішніх 380 до 600-700 тонн.
