Можна годинами слухати розповіді про його захопливі подорожі, та не менш цікаво знайомитися з його життєвою філософією, де пізнанню світу і себе відведена важлива роль.
Крім того, Олександр на власному прикладі розвінчує міф про те, що подорожі вимагають значних коштів. В інтерв’ю для ye.ua він поділився, як можна подорожувати безкоштовно і навіть отримувати гроші за це.– Сашко, з чого розпочалося твоє захоплення подорожами?– У дитинстві з батьками майже ніде не бував. А коли навчався у 6-7 класі, їздив із старшими дворовими хлопцями у різні походи, на Дністер, наприклад. У 15 років, поступивши в технікум в іншому місті, почав більше подорожувати Україною, а у 18 років отримав закордонний паспорт і напросився помічником водія, який їздив у Європу. Таким чином, майже не витрачаючи коштів, побачив країни Прибалтики та інші країни ближнього зарубіжжя. Згодом познайомився з Хмельницькою організацією туризму, з ними об’їздив Карпати, сплавлявся Дністром та Південним Бугом.
У 2001-2002 роках з’явився доступ до інтернету, почав цікавитися Кавказом. Познайомився з хмельничанами, які займалися альпінізмом. Рік готувався до сходження на Ельбрус, але в останній момент хлопці не взяли мене. Ця група не повернулася, вони досі вважаються такими, що пропали безвісти (нещодавно знайшли тіла двох хмельничан з тієї експедиції – прим. авт.). На Ельбрус я потрапив у складі експедиції, яка йшла на їхні пошуки. Це було важке сходження, у той час там загинула ще одна команда…
А коли почав займатися бізнесом, стало більше можливостей. Побував у багатьох країнах Європи, Азії, у Південній Америці, на Карибах та інших островах.
Мандрівник віддає перевагу природі над архітектурою.
– Скільки країн ти вже відвідав?
– Більше 50. Звісно, є бажання побачити усі країни світу. Але за кількістю я не женусь. Я люблю якісні мандрівки, під час яких можна якнайбільше дізнатися про країну, проникнутися її культурою, філософією, побачити нетуристичні місця.
Особливу увагу приділяю тому, як «звучать» люди. Наприклад, у Бірмі дивовижні люди. Коли ми запитали одного чоловіка, як кудись пройти, він визвався показати нам дорогу. Коли ми зрозуміли, що він уже дві години ходить з нами і розповідає усе, запропонували йому гроші. Він так образився, що аж заплакав.
У Непалі. Екстремальні підвісні мости у Гімалаях.
– Які країни тобі запам’яталися найбільше?
– Мені дуже подобаються країни Азії, ведична культура. Звісно, Європа теж гарна по-своєму, акуратна і пофарбована, чиста, а бідність прихована від очей туристів. В Азії ти йдеш ніби лісом, так все природно. Вони не ховають ні бідних, ні хворих, усі уживаються поряд. В Азії дивовижний менталітет, люди можуть бути бідними матеріально, але щасливими.
Особливо Олександру подобаються крани Азії, зокрема – Індія.
– Я так розумію, ти віддаєш перевагу самостійним подорожам і в нетуристичні місця?
– В туристичних місцях також буваю. Але краще там, де туристів мало або взагалі немає. Не цікаво просто ходити на екскурсії, де тебе ведуть протоптаними стежками. Головне – побачити людей, побут, усю цілісну картину.
Ще дуже люблю природу. Між гарною архітектурою і природою завжди оберу останню. Вона мене наповнює.
Нове знайомство:)
– Ти подорожуєш самотужки?
– Іноді сам, іноді з компанією. Люблю їздити з людьми, близькими за духом. Крім того, кожна подорож – це нові знайомі, які згодом стають хорошими друзями.
А самостійні подорожі дають змогу подивитися на себе по-іншому. Доводиться долати певний дискомфорт, ти позбавлений спілкування з рідними, а іноді кілька днів взагалі не бачиш людей. Самостійні подорожі – це довіра до життя і до себе.
Олександр закінчив курси шкіперів і займається яхтингом.
– Чи трапляються з тобою у мандрівках небезпечні ситуації?
– Так. Наприклад, в Індонезії жили в джунглях кілька днів. Ночували на плотах біля берега, розпалювали вогнища. Вранці ми з другом вирішили скупатися. Пливемо і бачимо, як наші місцеві провідники щось кричать нам, махають руками. А потім і самі побачили неподалік від себе крокодилів. Так швидко я ще, мабуть, ніколи не плавав. В горах було чимало екстремальних ситуацій. Наприклад, біля вершини Пік Меру у Гімалаях нашу групу застав страшний каменепад. Падало каміння розміром із кімнату.
Хмельничанин полюбляє екстремальні види спорту та подорожей.
– Мабуть, ти – безстрашна людина?
– Ні, страхи завжди присутні у подорожах. Однак якщо з ними правильно працювати, вони стають помічниками, дають тобі додатковий ресурс. У культурі талтеків (стародавнє плем’я Мексики) бездоганний воїн розумів, що смерть стоїть за лівим плечем і може покликати тебе у будь-який момент. Сповідуючи таку філософію, починаєш дужче цінувати життя, не витрачаєш час на телевізор чи пиятики, а робиш те, що для тебе дійсно важливе. Зокрема, подорожуєш.
Олександр переконаний, що плани, намічені в горах, неодмінно збуваються.
– Відчувається, що подорож для тебе – це не розвага і спосіб приємно провести час, а дещо більше…
– Так. По-перше, це можливість розвиватися, ставати кращим у чомусь (наприклад, у знанні мови, спілкуванні з людьми, організації поїздок). По-друге, подорожі надихають. Наприклад, після мандрівки до Латинської Америки я пішов на латиноамериканські танці. Спершу було дуже важко, але ось уже півроку займаюся. Також у мандрівках з’являються нові ідеї для бізнесу, нові цілі і плани, які неодмінно втіляться у життя!
Читайте також: Експрес-подорож: як за три дні відвідати 29 міст і не перенасититись враженнями.
По-третє, мандрівка розвиває довіру до життя, людей. Адже ти не можеш усе спланувати і передбачити, а тому часто довіряєшся ситуації, незнайомим людям.
Також подорож дає можливість краще пізнати себе і друзів, особливо в екстремальних ситуаціях. Це можливість «обнулити» свою «оперативну пам’ять» від накопиченої інформації, перезавантажитися.
Олександр Антошков відвідав понад півсотні країн.
– Дехто може сказати: «Він добре заробляє, а тому йому легко багато подорожувати». Але ти починав їздити практично без грошей і зараз знаєш способи, як це робити. Поділись, будь ласка, досвідом.
– Як я вже розповідав, перші мої поїздки в Європу були водієм, який переганяв машини. Коли я збирався на Кавказ, ходив у різні хмельницькі фірми і пропонував їм за невелику спонсорську допомогу встановити їхній прапор на Ельбрусі. Так і назбирав на поїздку. Також можна ходити в різні гуртки (альпіністів, спелеологів, спортивного орієнтування) при школах, вузах, спортивних федераціях. Там на тобі ніхто не заробляє, участь коштує копійки, необхідний інвентар є.
Читайте також: Чотири місяці в США і Канаді. Хмельницькі мандрівники розповіли, як економити в подорожі дорогими країнами.
Щоб потрапити у цікаву подорож за кордон, слід моніторити сайти і форуми мандрівників, потужних туристичних спільнот, наприклад, One life, Extreme tour, Extreme party, Кулуар тощо. Їм часто потрібні фотографи, перекладачі, різні волонтери. Якщо ви підійдете, вам оплатять переліт, ще й платитимуть у подорожі за вашу роботу! Якщо у вас вже є хороший мандрівний досвід, вас можуть запрошувати у якості керівника групи (як Олександра – прим. авт.). Ще один спосіб – розсилати свої анкети у туристичні агентства за кордоном, де ви зможете працювати гідом. Головне – мати мету, а засоби завжди знайдуться!
