OGO.ua
«О Україно!
О рідна Ненько!
Тобі вірненько
Присягнем.
Серця кров
І любов –
Все тобі…”
Микола Вороний
Напередодні дня Катерини (7 грудня) парубки колись постилися, щоб доля послала добрих дружин, а дівчата питали Долю, кого саме вона їм пришле.
У народі дівчата починали гадати напередодні дня вшанування святої Катерини, а саме – ввечері 6 грудня. І робили це у такий спосіб: у чужому садку виламували гілочку вишні та ставили її у воду. Якщо до Різдва вона зацвітала, то вже у цьому році дівчина мала вийти заміж. Інколи ще клали під подушку гребінець і замовляли, щоб у сні суджений розчесав волосся, або ж ставили під ліжко миску з водою, чекаючи, що суджений уві сні переведе через міст. Можемо запевнити, що різноманітних способів гадання є багато і, до речі, саме наближаються дні, коли всі їх можна буде випробувати.
За церковним календарем 6 грудня вшановують святителів Амфілохія і Григорія та благовірного князя Олександра Невського.
Іменинники 6 грудня:
Григорій, Олександр, Митрофан, Макар.
6 грудня народились:
1899 – Олександр Оглоблін – український історик, архівіст та політичний діяч, автор близько 1000 наукових праць.
1903 – Микола Колесса – український композитор, диригент, педагог.
1913 – Микола Амосов – видатний український лікар, хірург, вчений, багаторічний директор Інституту серцево-судинної хірургії, який нині носить його ім’я.
1948 – Анатолій Костецький – український письменник, перекладач, видавець, педагог. Автор поетичних та прозових книжок для дітей, зокрема «А метеликам – весело», «Все про мене», «Лист до птахів», «Пісня для всіх», «Нас батьки не розуміють», «Постукай у моє вікно», «Пригодам – ура» та ін.
Події 6 грудня:
1991 – утворення Збройних сил України.
Верховна Рада прийняла Закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України». Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави, як День Збройних Сил України.
6 грудня відзначають:
- День Збройних сил України
Чи знаєте ви, що:
Про Миколу Амосова
«Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Родина жила дуже бідно, однак мама ніколи не брала подарунків від породіль, і залишилася для мене прикладом на все життя», – зізнавався Микола Михайлович.
«Хоча я глибоко російська людина, народився й виріс на Півночі, досі розмовляю по-вологодському, але одразу ж виступив за незалежність України… Тільки ж не так просто відлучитися від імперії. Ось зараз полеміка: яка орієнтація – російська чи західна? Я особисто за західну. Тому що, крім російської літератури, на якій кристалізуються моральні стандарти всього світу, нічого принадного в сучасній науці, культурі Росії я не бачу…» (Микола Амосов)
У 60-х, на початку 70-х Микола Михайлович, захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз.
«Бійтеся потрапити в полон до лікарів. Вони схильні перебільшувати людські слабкості і могутність своєї науки, створюючи у людей уявні хвороби». (Микола Амосов)
(За мат. журналу «Україна»)
