Відродивши завдяки величезному бажанню витягнути з глибини віків на поверхню призабутий автентичний розпис, майстри, які володіють цим унікальним мистецтвом, не скупляться на знання та навчають нині цьому колоритному розпису і дорослих, і дітей. Цього року вони пішли далі і мають намір перетворити Самчики на справжнє арт-село, розписавши «самчиківкою» будинки.В останні роки самчиківський розпис став в Україні, без перебільшення, величезним відкриттям. Якщо донедавна Самчики більше знали за дивовижної краси палацово-парковим комплексом, то нині село завойовує все більшу популярність у поціновувачів народного мистецтва саме завдяки розписам.«Шукаємо усілякі методи популяризації нашого села, – каже Богдан Пажимський, директор Державного історико-культурного заповідника “Самчики”. – До прикладу, дуже важливо, що «самчиківка» нарешті вийшла за межі краю. В цьому плані нас підштовхнула вперед співпраця з громадською організацією «UAmaze». Свого часу вона займалася популяризацією петриківського розпису. А побачивши «самчиківку», запропонувала співпрацю і нашим майстрам. Відтоді минуло кілька років, і майстер-класи з самчиківського розпису тут у нас та в Києві вже стали традиційними. «Самчиківка» з’явилася на календарях та стала ближчою до поціновувачів народного мистецтва з різних регіонів України. З мистецькими турами ми об’їздили усю Україну, відкривали мистецтво південно-східної Волині в різних регіонах країни та відкривали країну для себе. Нині ж працюємо над втіленням нової мистецької ідеї, під назвою арт-село. Це має бути особлива мистецька «родзинка» краю. Кожен, хто навідається до Самчиків, бачитиме не лише маєток, відроджений розпис на папері чи на виставкових картинах в галереї «китайського» будиночка, а побачить розпис таким, яким він має бути насправді – у побуті, на сільських подвір’ях».
Уже цього літа за грантові кошти «самчиківкою» прикрасять сільраду, школу, автобусні зупинки, магазини та 37 будинків на двох вулицях, які ведуть з траси до центру села.
«Люди з радістю відгукнулися на пропозицію, розмалювати їхні будинки «самчиківкою», – розповідає Віктор Раковський, майстер самчиківського розпису. – Початок, до речі, уже покладено. Нещодавно, за бажанням місцевого підприємця, розмалювали «самчиківкою» кафе у центрі села. Заклад одразу заграв кольорами. Жителям села та туристам, власне, дуже сподобав наш розпис на великих площинах. Відтак, сподіваємося, з втіленням цього проекту наше арт-село стане ще бажанішим для відвідування туристами».
«Самчиківка» – це наше, рідне, – каже Наталя Мазурук, власниця закладу, прикрашеного унікальним декоративним мистецтвом. – Тут ми намагаємося зібрати усе, що стосується історії нашого села. Вважаю, що старі фотографії та мальовничий розпис найкраще, пасують для справжнього арт-кафе».
Щоб мистецтво жило – потрібні наступники
Бережуть традиції самчиківського розпису відомі талановиті самчиківські майстри народної творчості – Олександр Пажимський, Віктор Раковський та Сергій Касьянов. У місцевій дитячій художній школі, де вони навчають дітей, «самчиківка», разом із витинанками та писанкарством у тому ж стилі – головні предмети. Кажуть, щоб мистецтво жило і надалі – потрібно підготувати собі наступників. Саме вони одні з тих, хто по зернині збирає та відтворює самчиківський декоративний розпис, який колись в Україні славився не менше, ніж, наприклад, петриківський.Самчиківське мистецтво, безперечно, має свої особливості: чисті локальні кольори без напівтонів, але узгоджені між собою, крупні форми, зубці, безконечники, зображення чудернацьких птахів, квітів, коників.Південно-східна Волинь здавна відома розписами, хоча дуже багато втрачено, – розповідає Олександр Пажимський, заслужений майстер народної творчості України. – Самчиківський, до речі, єдиний розпис, який ідеально підходить для килимарства. Десь в п’ятдесятих роках минулого століття ми створили творче об’єднання любителів мистецтва, влаштовували етнографічні експедиції, по селах почали шукати залишки розпису. Адже там, де живуть українці, де є хати, завжди був розпис. В інтер’єрі найчастіше розмальовували піч – вогнище роду, ззовні – біля вікон, попід стріхою… Так ми знайшли розписані долівки, сволоки, скриню, віконниці… Дещо почерпнули зі свідчень Олени Пчілки, котра збирала наш фольклор. За усім цим і відтворили елементи самчиківського розпису. Нині хочемо, аби цю красу побачила вся Україна».
