«Майбутнє, як відомо, кидає свою тінь задовго до того, як увійти».
Анна Ахматова
У народі 23-го червня вшановували Тимофія і вважали, що цей день є важким. Особливо боялися всіляких видінь, адже саме цього дня вони віщували нещастя, зокрема, пожежі від блискавок, засухи, нашестя мишей.
Погоду в цей день передбачали по диму від вогнища: якщо він піднімається стовпом – на ясну погоду, стелиться по землі – до негоди. А якщо на Тимофія засуха, то в цей день добра не чекай.
За церковним календарем 23 червня вшановують священномученика Тимофія, єп. Пруського; святителя Іоанна, митр. Тобольського; преподобного Силувана, схимника Києво-Печерського; мучеників Олександра і діву Антоніну; преподобного Феофана Антіохійського; святителя Вассіана, єп. Лавдійського.
Іменинниками 23 червня є:
Антоніна, Олександр, Василь, Іван, Феофан.
23 червня народились:
1889 – Анна Ахматова (Горенко) – російська поетеса українського походження, літературознавець, перекладач.
«Эти очи – словно море, Волн сиянье голубых. И мое былое горе, Как пылинка, тонет в них. Эти очи – как криница. Перламутр блестит на дне, А надежда, как зарница, Сквозь ресницы блещет мне.» (Анна Ахматова, переклад вірша Івана Франка)
Події 23 червня в Україні:
1917 – ухвалення Центральною Радою І Універсалу «До українського народу, в Україні і поза Україною сущому». Яким проголошувалася автономія України.
1934 – в Івано-Франківську відбувся Конгрес українського жіноцтва.
1941 – почалася найбільша в історії танкова битва – між німецькими та радянськими військами в районі Луцьк–Рівне–Дубно–Броди (завершилася 29 червня).
1987 – Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною – 6 м 3 см.
1990 – почалося повернення кримських татар на Батьківщину.
2001 – розпочався триденний офіційний візит папи римського Іоанна Павла II в Україну.
23 червня відзначають:
- День державної служби в Україні.
- День державної служби ООН.
- Міжнародний Олімпійський день.
Чи знаєте ви, що:
Мати Анни Ахматової похована на Хмельниччині, в селі Слобідка Шелехівська Деражнянського району. Там є дуже затишний, багатий на меморіальні речі музей поетеси, розміщений у колишньому маєтку її тітки.
Будинкові «тітки Вакар», як називала Анна свою родичку, понад двісті років, проте він добре зберігся. Його оточує парк, точніше – те, що вціліло з далеких часів, коли тут було «дворянське гніздо». Ахматова приїздила сюди не раз. Уперше – семирічною дівчинкою. А потім іще принаймні двічі – 1906 року і 1912-го. І всі приїзди були пов’язані з драматичними моментами в житті Анни.
Власне, тоді вона була ще не Ахматовою, а Анею Горенко. Наприклад, у 1906 році її приїзд був пов’язаний з розлученням батьків та смертю сестри. Пізніше вона приїхала сюди вже з «рубцями» на серці: Анна щойно пережила любовну драму. Та ще й яку! Хотіла навіть накласти на себе руки, оскільки той, кого вона покохала – Володимир Голенищев-Кутузов – виявився холодно-байдужим до її почуття. Вона ж вірила, що він оселився в її серці по-справжньому!
Однак, минув час, і у цьому ж серці знайшлося місце для іншого. А в якусь мить Анна вирішила, що саме цей – Інший (Микола Гумільов) – її доля. Пізніше Гумільов напише:
Из логова змиева,
Из города Киева,
Я взял не жену, а колдунью.
Передчував, що спільне життя з «чаклункою» буде сповнене несподіванок і випробувань? (Зі статті Володимира Панченко, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія»)
