«Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя».
Так починаєьться Декалог українського націоналіста — десять заповідей, які стали світоглядною основою й морально-етичним дороговказом для багатьох українських патріотів.
Автор Декалогу – Степан Ленкавський, публіцист, ідеолог ОУН, активний учасник визвольної боротьби 1940-50-х років.
Народився С.Ленкавський у селі Угорники, в родині священика Української греко-католицької церкви. Навчався на філософському факультеті Львівського університету. З юності – провідний учасник та ідеолог Союзу української національної молоді (СУНМ), співробітник його друкованих видань.
Поділяючи погляди Д.Донцова та М.Міхновського, сформулював власне бачення українського націоналізму як ідеології.
Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929 р.), один із 28 співзасновників ОУН.
Від 1929 р. — ідеологічний референт Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. Того ж року написав «Декалог українського націоналіста».
Декалог українського націоналіста
Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.
Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.
Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
Пімсти смерть Великих Лицарів.
Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.
Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.
Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.
2 листопада 1931 р. Степан Ленкавський був заарештований і засуджений до 4-х років ув’язнення. Звільнився 1935 р., став до співпраці з націоналістичними виданнями «Український голос», «Розбудова нації», «Сурма».
Автор «Маніфесту Організації українських націоналістів» (грудень 1940 р.). Входив до групи, яка домагалася демократизації програми ОУН.
У вересні 1939 р., перед радянською окупацією Західної України, виїхав до Кракова. Від квітня 1941 р. – заступник голови Проводу ОУН. Співавтор документів 2-го Великого збору ОУН(б) — квітень 1941р., та ідеологічної частини інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» — травень 1941р.
Степанові Ленкавському належить гасло: «Свобода народам! Свобода людині!»,що стало чільним у програмі ОУН(б). Він також є одним з ініціаторів і співавторів тексту Акта Тридцятого червня 1941 р., яким проголошено відновлення Української держави.
29 липня 1941 р. за спробу взяти під контроль ОУН(б) військову друкарню у Львові був схоплений гестапо та ув’язнений до концтабору Освенцім (Аушвіц).
19 грудня 1944 р. звільнений разом зі Степаном Бандерою та іншими керівниками ОУН. Мешкав у Кракові, згодом – у Мюнхені. У 1959-68 рр. очолював Провід Закордонних частин ОУН.
Автор низки лекцій з історії та ідеології українського націоналізму, які читав для членів ОУН.
Редагував провідне видання ОУН «Шлях перемоги».
В останні роки життя поглиблено займався філософією — китайською, індійською; вивчав спадщину Г.Сковороди, Канта, Шопенгауера.
Помер Степан Ленкавський 30 жовтня 1977 р. в Мюнхені. Похований в українській частині цвинтаря Вальдфрідгоф.
Підготувала Олена Бондаренко
