Палацово-парковий комплекс із часу свого заснування (1770-ті роки) майже не змінився. Тут спокійно, затишно і дуже красиво, а вечорами навіть якось казково. Кажуть, сюди добре їхати за творчим натхненням – писати картину, чи складати вірші. Довгі алеї із фонтанами, скульптурами та амфітеатром, романтичні руїни та кам’яні місточки.
Нижнє плато комплексу розкинулось килимом парку із 12-а ставками, з рідкісними рослинами і старими деревами. У верхньому – палацовий комплекс будівель ХІХ століття. Господарські та підсобні приміщення, навіть церква Палац збудований у стилі класицизму. У інтер’єрах використано червоне дерево, дуб, мармур, метлахські кахлі та кольорове скло. Тут ніби досі звучать мелодії Глінки, під які танцюють панночки у мереживних сукнях, а на розкішних кріслах сидять, попиваючи вино, поети. Все як у ХІХ столітті – коли мистецтво і культура жили тут, тісно переплітаючись з історіями про щасливе і нещасне кохання…
У володіннях графів
Придворний півчий імператриці Єлизавети Федір Коченовський придбав маєток на мальовничій Чернігівщині у першого власника селища Ф. Болгарина. Саме від прізвища Коченовського пішла назва, яка навіки закріпилась за маєтком. Пізніше садибу купив герой російсько-турецької війни граф Рум’янцев-Задунанський. З «графських» часів до нас дійшли так звані Романтичні руїни, що у парку. Люди розповідають, що, побудувавши невеличку турецьку фортецю, Рум’янцев любив влаштовувати тут ігри у війну, до якої звик ще з молодих років. Сьогодні ці поруйновані стіни таємниче виглядають з-під зелені дерев і кущів. Той же генерал Рум’янцев заклав на території парк, який згодом розростеться до величезних розмірів і розкішних ландшафтних композицій.
Григорій Почека – колишній управитель маєтку, який викупить садибу разом із парком у сина Рум’янцева, стане наступним її володарем. А пізніше передасть її у спадок Григорію Тарновському, який приходився тому пасинком. Від цього часу рід Тарновських на кілька десятиліть заволодіє Качанівкою.
Пан Тарновський запрошує вас у гості
Григорій Степанович був паном, про яких, мабуть, писав Шевченко у своїх віршах. Щовечора гучні гуляння з оркестрами аж до ранку. Бали, коханки, розкіш… Великі бібліотеки і дорогі колекції. Та все ж багатством Тарновський вмів ділитись. Його постійна благодійницька діяльність була відомою далеко за губернію. Більше того, Тарновський любив вважати себе покровителем юних талантів. І для цього були підстави. У ХІХ столітті маєток Качанівка перетворився на справжньою обитель для творчих людей.
Немало талановитих письменників, композиторів та художників, які приїжджали сюди, згодом стануть справжніми класиками як українського так і російського мистецтва. Марко Вовчок і Тарас Шевченко, Микола Гоголь і брати Маковські… Михайло Глінка створив у Качанівці свою найвідомішу оперу. І зараз, приїхавши сюди, можна побувати у так званому павільйоні Глінки, де вперше прозвучала «Руслан і Людмила». Семен Гулак-Артемовський побував тут, коли ще співав у хорі семінаристів.
Наче дзвіночки звучав кришталь келихів
Кімнати садиби завжди наповнювала музика. Велична оркестрова, чи імпровізована мелодія, коли «звуки дзвіночків заміняли дзвоном келихів» (зі спогадів Глінки). Поети та драматурги надовго поселялись у садибі, проводячи вечори у колах близьких за духом численних друзів. Вони закохувались у молодих родовитих панночок і нерідко це кохання мало не менш драматичне закінчення, ніж їхні сонати чи п’єси. Навіть серце Шевченка страждало від нерозділеного кохання, з яким зустрічався у парках Качанівки. Жорстоке кохання створювало часом навіть трагічні історії… Мабуть ще з тих часів поміж дерев парку досі блукає напівпрозора постать чоловіка. Працівники заповідника розповідають про привида, який час від часу спокійно собі прогулюється алеями саду…
Василь Васильович Тарновський, який згодом успадкував Качанівку, вже не був таким щедрим меценатом. Та він увійшов в історію тим, що доклав багато до звільнення селян від кріпацтва у 1861 році. А вже його син по-справжньому візьметься за маєток. Він дуже любив мистецтво і не шкодував коштів для облагородження території садиби. Останній із Тарновських продав Качанівку за мільйон карбованців Харитоненку.
У ХХ вже столітті на території садиби влаштують так зване Дитяче містечко, де житимуть сироти. Далі був курорт, а потім санаторій. Останній проіснував до 1981 року, поки Качанівці не присвоїли статус Національного заповідника.
Для тих, хто зібрався в дорогу:
Місце знаходження:
Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с.Качанівка, вул. Глінки,1
