Одноповерховий будинок з оригінальною цегельною кладкою й куполоподібним дахом, що вінчає ажурний флюгер. побудовано на початку XX століття. Він належав відомому проскурівському нотаріусові-юристові Ісаку Шпігелю. У XIX столітті Проскурів був невеличким містом, у якому з нотаріальними справами під силу було впоратися одній людині. Найменування посади цієї людини звучало солідно – “Проскурівський городовий маклер-нотаріус”. У його обов’язки входило не лише укладання угод, оформлення спадкоємних справ та засвідчення інших документів, але й функції посередника у торговельних справах. Тому не дивно, що постійними відвідувачами нотаріально-маклерської контори було багато місцевих купців. Більше того, коли в Ярмолинцях проводилася найбільша на Поділлі щорічна Петропавловська ярмарка, за особливим проханням проскурівських купців городовий маклер-нотаріус відряджався туди на весь час роботи ярмарки. І це при тому, що в Ярмолинцях була маклерська контора, але… приїжджі купці довіряли лише своїм маклерам, і тому “возили” їх із собою. На початку 1880-х років відбулася реорганізація державної нотаріальної частини: маклерські контори закрилися і маклери-нотаріуси почали займатися виключно нотаріатом. У 1887 році на службу в Проскурів прибув нотаріус Костянтин Іванович Колоколов – він понад двадцяти років очолював міську нотаріальну контору і прославився тим, що у 1915 році видав власним коштом книгу “Проскурів 27 років тому”, яка стала першим окремим виданням про наше місто й нині є безцінним джерелом для сучасних дослідників його історії. Лише у 1909 році в Проскурові, населення якого досягло 35 тис. жителів, з’явився ще один нотаріус — Леонід Борисович Мандельштам. Але, що цікаво, всі ці роки в місті активно працювали ще один-два “неофіційних” нотаріуса, або, як їх у народі часто називали, — юристи. Поява таких “юристів” пов’язана з особливістю національного складу населення тодішнього Проскурова, половина жителів якого були євреї. Єврейські квартали являли собою фактично “місто в місті”, де була своя мова, свої традиції, свій життєвий уклад. У повсякденних взаєминах у середині громади постійно було потрібно оформляти безліч різних паперів, засвідчувати угоди, зобов’язання, і, щоб хоч якось зменшити витрати на офіційне оформлення документів, євреї зверталися до послуг своїх нотаріусів. Зрозуміло, що такі документи у державних установах не мали ніякої юридичної чинності і при бажанні можна було відмовитися від зафіксованих подібним чином зобов’язань. Але тоді “відмовник” став би вигнанцем у тісній єврейській громаді
Спогади донесли до нас ім’я одного з найвідоміших нотаріусів-юристів міста – Ісаака Шпігеля. Тривалий час Ісаак жив у прибузьких єврейських кварталах, тулився разом зі своєю багатодітною родиною у маленькому будиночку, одна кімната якого була житлова, а в іншій розміщувалася юридична контора. Приймав Шпігель цілодобово, а вести справи допомагали сини. Поступово розбагатівши, Шпігель здійснив свою давню мрію і побудував на початку 1900-х років добротний цегельний будинок у престижному центральному районі міста по вулиці Дворянській. Старих фото цього будинку до сьогодні не віднайдено.
У радянські часи тут розміщувався облкниготорг, а нині – «Ресторація Шпігеля».
С.Єсюнін
.
