«Крадіжкою століття» називають викрадення картини Леонардо Да Вінчі «Мона Ліза» — «Джоконда» із паризького Лувру. 21 серпня 1911 року працівник музею 30-річний Вінченцо Перуджа поцупив її щоб повернути в Італію. Крадіжку розкрили через два роки.
Після смерті Леонардо да Вінчі її придбав французький король Франциск І. З 1793 року її показують у Луврі.
У день викрадення о 7.00 Вінченцо Перуджа прийшов до музею і разом з іншими працівниками зайшов до будівлі. У порожньому залі, де висіла «Джоконда», він зняв її з кріплення, сховав картину у столярський столик і ввечері виніс з Лувру.
Відсутність картини помітили наступного дня. Єдиною зачіпкою був відбиток пальця на скляній рамі, який належав Перуджі. Його не підозрювали, бо він її робив. Жандарми ретельно обшукали 20 га території музею, допитали працівників, їхніх родичів і знайомих. Провели обшуки в поїздах, закрили вокзали й порти. Хапали всіх підозрілих паризьких художників та іноземців. Арештували поета Гійома Аполінера і художника Пабло Пікассо.
Картину шукали два роки. Увесь цей час у Луврі висіла її репродукція в жалобній рамі. Люди юрбами ходили до музею, лише щоби подивитися на місце, звідки поцупили шедевр Леонардо да Вінчі. 13 грудня 1913-го флорентійський антиквар Альфредо Джері одержав із Парижа листа: «Я — італієць, патріот своєї батьківщини. Це я взяв у Луврі „Джоконду“ два роки тому. Прагнув повернути Італії скарб Леонардо, украдений колись французами».
Викрадач назвався Вінченцо Леонарді й запросив антиквара приїхати до французької столиці й купити в нього картину за півмільйона франків — майже $3 млн 370 тис. на теперішні гроші. Джері вирішив, що це шахрай, який хоче продати йому копію. Та зустрівся із Вінченцо Перуджею у флорентійському готелі. Там пересвідчився, що перед ними оригінал «Джоконди». На суді Перуджа заявив, що діяв виключно із патріотичних міркувань і був засуджений до 380 діб в’язниці. Картину повернули в Лувр.
