
Українська делегація цьогоріч виявилася небагаточисельною, проте завдання, яке ставили перед собою альпіністи, виконали. Всього лише двоє українців зуміли самотужки піднятися на пік Коржиневської і вже у складі групи здійснити сходження на пік Ісмаїла Самані, на яких гордо замайоріли прапори України та Енергоатома.
«Кожне сходження – це окрема історія, адже в горах є свої правила і люди різних національностей розуміють тут один-одного без зайвих слів. Під час акліматизації в таборі спілкувалися з таджиками, росіянами, англійцями, норвежцями, іспанціми, допомагали естонським кінематографістам у зйомках фільму про альпіністів. Разом з усіма хвилювалися за провідника, який звалився в провалля, раділи, коли повернувся неушкодженим. Своєрідне перезавантаження свідомості відбулося після аварії гвинтокрила, під час якої загинули люди з якими нещодавно спілкувалися. З’явилося відчуття, що гори приймають не всіх, до них потрібно ставитись з обережністю і любов’ю», – розповідає О.Веремійчук .
Про особливу любов до гір альпініста-атомника свідчать вже підкорені гірські вершини Казбеку, Ельбрусу, Тянь-Шаню та Паміру. Знесилений, але з відчуттям завершеності Олександр Веремійчук планує і надалі продовжити випробування своїх можливостей та пізнання світу. Серед найближчих планів – підкорення ще двох семитисячників. А ще обов’язкова робота з юними альпіністами міста- супутника Хмельницької АЕС.