2 жовтня православні вшановують пам’ять святого благовірного князя Ігора Ольговича Чернігівського, Київського (у хрещенні Георгія, у чернецтві Гавриїла).
Середина XII століття ознаменувалася часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання двох князівських угруповань: Ольговичів і Мстиславичів. Святий Ігор, волею Божою вступив в боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадковий гріх князівських усобиць .
У серпні 1146 р. помер князь Всеволод, гордовите князювання якого послужило приводом для порушення ненависті до Ігора, проти волі залученого в самий центр подій. Під Києвом сталася битва між військами князя Ігора та Ізяслава Мстиславича, в якій київські війська в розпал бою перейшли на бік останнього.
Чотири дні Ігор Ольгович переховувався в болотах біля Києва. Там його взяли в полон, привезли до Києва і посадили в “поруб” – холодний дерев’яний зруб, без вікон і дверей. Щоб звільнити з нього людину, треба було “вирубати” його звідти.
Багатостраждальний князь тяжко захворів і був близький до смерті. В цих умовах противники князя дозволили “вирубати” його з ув’язнення й постригти в схиму в Київському Феодоровському монастирі.
Божою допомогою князь видужав і, залишившись ченцем монастиря, проводив час у сльозах і молитві. Але рік потому, в 1147 році, київське віче, бажаючи помститися роду Ольговичів, постановив розправитися з князем-ченцем.
Митрополит і духовенство намагалися напоумити і запобігти це безглузде кровопролиття, врятувати святого мученика, але повстанці увірвалися в храм під час літургії, схопили святого Ігора і потягли його на розправу.
Жорстокість натовпу було настільки великою, що навіть мертве тіло страждальця піддали побиттю і нарузі. Коли ввечері того ж дня тіло блаженного Ігора було перенесено в церкву святого Михайла, то в церкві запалилися всі свічки.
На інший ранок святий страждалець був похований у монастирі святого Симеона, на околиці Києва. У 1150 році мощі святого князя були перенесені в кафедральний Спаський собор Чернігова.
