Чимало хвороб претендують на титул «недуга 21 століття». На щастя, більшість з них виліковні. За винятком самотності — заразної хвороби цивілізації, яка зі швидкістю епідемії вражає жителів великих міст.
Про витоки цього почуття, про самотність — психологічної хвороби людини удвох і порізно, спосіб його подолання ми вам і розповімо.
Здавалося б, зібравшись під дахом великого міста, люди повинні відчувати єднання. Чому в мегаполісах людина особливо гостро відчуває, що він самотній? Чим вище рівень розвитку цивілізації, тим гостріше люди відчувають свою самотність і тим більше кількість самогубств. Раніше для того щоб вижити, необхідно було загальне зміст життя (одноплемінники разом полювали на мамонтів, займалися збиранням, здійснювали ритуальні танці). Люди, власне, і вижили тільки тому, що об’єдналися. Сьогодні гроші, інформація, чудеса науки і техніки роблять нас незалежними від інших. Можливо, хтось десь для нас щось і робить, але, як правило, віддалено. Ми отримуємо готовий продукт. Самотність — психологічна хвороба людини, це спільна біда цивілізації.
Чим дитячу самотність — психологічна хвороба людини відрізняється від дорослого?
Найболючіше самотність переживається в підлітковому віці: саме в 14-16 років найвищий рівень самогубств. У ці роки співпричетність зі своєю сім’єю закінчується, тепер тінейджер повинен вийти за її рамки і прообраз такої сім’ї організувати з чужими людьми. Дух розвитку жене підлітка до спілкування з собі подібними. Щось схоже відбувається в популяції вищих приматів. Молоді особини не можуть зарекомендувати себе в загальній зграї, поки не пройдуть загартування в групі молодняку. Тут вони отримують незалежність, свою позицію в ієрархії і, заробивши цей досвід, повертаються в популяцію, конкурують зі старшими. Люди від них мало чим відрізняються.
Юнак чи дівчина виходить з родини, вариться в групі підлітків, відчуває в ній себе на своєму місці — це закономірне, природне явище. Але цей перелом виходу в світ і пошуку собі подібної компанії — доволі болісний. Якщо у підлітка не виходить знайти таку групу в класі або поза його (за інтересами) — він дуже переживає — звідси сумніви, невпевненість в собі, драматичні та травматичні ситуації, які можуть закінчитися суїцидом і самотністю — психологічної хворобою людини. Особливо страждають від самотності — психологічної хвороби людини ті, хто не прожив в юності період самостійного життя, надане самому собі. Якщо це самотність було прожито в 19-27 років, в подальшому житті людина буде дуже цінувати свого партнера, багато чого йому прощати.
З роками ми все рідше заводимо дружбу. По-справжньому близькими залишаються друзі студентських років. Невже з віком людина втрачає навички дружби? Період побудови близьких стосунків з людьми — дітьми, старими, протилежною статтю формується від 18 до 25 років. Якщо в ці роки студент старанно вчиться, сидить удома за комп’ютером — у нього немає дружніх відносин. У цей період важливо «вийти в світ», виїхати в інше місто, оселитися в гуртожитку з незнайомими людьми, вчитися знаходити з ними спільну мову, співпрацювати і проводити час з однолітками — вони на все життя залишаться друзями. Це найкраща пора для формування дружніх контактів. Після тридцяти років все нові відносини — це зв’язки з користю (ми використовуємо нового знайомого, він використовує нас). У юнацьких контактах багато трепетного, особистого, інтимного. Цим людям відомо про нас багато, і ми багато знаємо про них. З ними можна поділитися своїми сподіваннями, страхами, прожити якісь важливі події. Вони — свідки нашого життя. Зустрічаючись з ними, ми завжди відчуваємо приплив енергії, навіть якщо давно не бачилися. Важливо до 25 років завести такі групи.
Чому час іде, а він ніяк не з’являється?
У наш час батьки дуже сильно опікують дітей. Важливого і потрібного періоду сепарації — розриву психологічної пуповини з сім’єю — не відбувається. Молодь змушена жити під одним дахом з батьками, просити гроші на кінотеатр — це дуже відкидає відчуття дорослості.
Якщо тато з мамою привозять дочку на дискотеку і чекають біля виходу для того, щоб відвезти назад, з яким хлопцем вона може познайомитися ?! Домашньої дівчинці вибрати партнера надзвичайно складно: адже він повинен правиться всій родині. Один здається недостатньо розумним для тата, другий не злитком галантним — для мами, і дівчина, будучи залежною, не може не рахуватися з думкою рідних. Підконтрольні доньки просиджують будинку період, коли можна активно спілкуватися, прожити екстремальні, напружені ситуації, вчитися відчувати в них себе впевнено.
Звідки беруться витоки почуття самотності?
Це відчуття самотності — психологічної хвороби людини має глибокі психологічні корені. Будучи в утробі матері, людина була частиною чогось більшого, ніж він сам, йому було добре, він відчував себе захищеним. Пам’ять про це прекрасному стані постійно жене нас на пошуки людей і ситуацій, в яких ми відчули б себе частиною. Ось чому з таким задоволенням можна співати в хорі. І займатися сексом! Інтимне спілкування дозволяє нам на час сховатися від крижаного почуття роз’єднаності. Але тільки на час. Можливо, людина б зовсім по-іншому проживав своє життя, якби він чітко розумів, що ізольований повністю. По суті, ми всі сидимо в дзотах своєї свідомості і не можемо з’єднатися з ким би то не було. Трапляються моменти феєричного злиття з іншими людьми, але це ілюзія. Як не схожі між собою відбитки пальців або малюнок на листках одного і того ж дерева, так і люди ніколи не збігаються один з одним — відчуття близькості буде тимчасовим. Почуття сталості приходить тільки тоді, коли ми навчаємося гнучкості у відносинах.
Після ризикувати, піддаватися якимось пригодам набагато складніше — немає навичок жити самостійно, відчувати свою людину, знаходити свої групи. Драйв вийти за рамки своєї сім’ї дуже високий до 15-17 років, і якщо сім’я дасть дитині можливість піти, він дуже швидко подорослішає, почне думати і піклуватися про себе, своїх батьках. Під дубом дубів не росте — це головна умова дорослішання.
Навколо одних жінок (аж ніяк не красунь) постійно товпляться чоловіки, інші — розумні і красиві — сидять на самоті — психологічної хвороби людини. У чому секрет? Те, як у людини будуть складатися стосунки з протилежною статтю, дуже залежить від того, як дитину зустріли батьки, чи відчув він їх прийняття. Уміння любити і розуміти інших засноване на прийнятті матір’ю дитини, і носить назву базового довіри світу. Формується воно до двох років — до цього віку людина навчається любити, співчувати, співпереживати. І якщо це склалося, ми впевнено йдемо по життю, вбудовуємося в долі інших людей. Але трапляється, відносини з матір’ю і дитиною шикуються складно. Тоді людина вирощує нарцисом — в основі його особистісних рис лежить тверде переконання, що він є центром, навколо якого рухається все інше. Але життя не обертається навколо кожного з нас, вона йде своєю чергою, а ми або приймаємо в це участь, або ні.
Значить, самотні люди за своєю природою — нарциси? Принаймні, серед них інше нарцисів. Нарцисизм — це трагедія XXI століття, психологічний стан, коли інша людина потрібен тільки для того, щоб підкреслити власну унікальність! Поки він дивиться мені в очі, робить компліменти — я буду з ним, як тільки захоплення вичерпуються, я без жалю знайду іншого. Такі люди йдуть по життю, ніколи не наближаючись до інших, вони використовують їх, маніпулюють ними. У критичні моменти, коли потрібно змінювати себе змінюють тих, хто поруч з ними. Їх життя здається дуже насиченою, але вона страшенно самотня.
Серед нас багато таких, які не можуть захоплюватися іншою людиною, відчути його унікальність. І це прокляття, адже якщо ми не бачимо красу в інших людях, ми зафарбовуємо світ чорною фарбою — у ньому немає нічого цікавого. І тоді у нас дуже мало любові, ми ні до чого не прив’язуємося і не вміємо гармонійно обмінюватися енергією з іншими. Самі себе укладаємо в свою в’язницю і сидимо в ній безвилазно.
Є думка: для того щоб створити нові відносини, потрібно звільнити для них місце.
Чи це правда?
Найстрашніше самотність — психологічна хвороба людини — це самотність удвох. Якщо двоє перебувають у шлюбі, рідко хтось з’являється між ними. Такі звичаї: адже вони обіцяли один одному свій час, турботу, своє життя. І ніхто не знає, наскільки самотньо цій парі. Вони можуть не вміти спілкуватися, вони виросли один з одного, але залишаються разом. Для того щоб з’явилися нові відносини, людина повинна зрозуміти, що він вільний. Шлюб — це рамки, що порушують процес пошуку (ти лімітований: про що, з ким і скільки можеш спілкуватися, о котрій годині повертатися додому, як пояснювати своє пізнє повернення). І справа навіть не в наявність штампа в паспорті. Важливо відчути себе внутрішньо вільної від іншого. Якось у мене на консультуванні була клієнтка, якій цивільний чоловік довгий час не пропонував заміжжя. З’ясувалося, що в її житті багато місця займав її колишній чоловік, вони добре розлучилися, часто зустрічалися, обговорювали спільні справи. Але одного разу під час чергової зустрічі з ним у жінки виникло питання: що я з цією людиною роблю? Вбиваю час! І наступного дня її чоловік запропонував їй вийти за нього заміж. Щоб почати нові стосунки, потрібно закінчити старі. Хоча це не догма. У деяких вистачає серця і любові для багатьох: адже ми любимо кожної людини по-різному.
Як розірвати ланцюжок самотніх днів?
Для початку потрібно зрозуміти, що ти завжди будеш самотня і до кінця не зрозуміла іншою людиною, та й сама інших повністю не зрозумієш. Другий крок — усвідомлення: раз ти так самотня, то і всі інші так само самотні, як і ти. Можна підходити до будь-якого і знаходити спільну мову, хоча б тому що вас об’єднує самотність. Третій крок — якщо вже все ми так самотні — давайте разом придумувати щось, що скрасить наші сірі будні. Потрібно вийти зі свого замкнутого простору — зробити перший крок назустріч комусь і разом з кимось почати щось робити. Одного разу напередодні нового року до мене на консультацію прийшла молода дівчина. Вона скаржилася, що жахливо самотня і змушена святкувати Новий рік з батьками. Я запитала її: «І багато вас на роботі таких, хто не знає, де святкувати Новий рік?» Виявилося, не мало. І я запропонувала: «Так зроби їм Новий рік!
Зберіться разом, підіть до ще п’яти таким же. Організуйте поїздку, рушайте вчитися танцювати сальсу, займіть своє дозвілля — принеси їм ідею «. Вихід з будь-якого стану — в дії. На Заході існує багато починань, спорогенезів це коло, — волонтерство на телефонах довіри чи популярний починання — стати хрещеним батьком чи матір’ю якого -то дитині. Американці прагматичні, але вони зрозуміли: внесок часу і грошей у такі відносини забезпечує довголіття. Чим більше у нас планів і турбот — тим більше енергії.
