Вона співала як вже не співає ніхто…
8 лютого 1930 року народилася видатна українська співачка Діана Петриненко
Діана Паливода, певне, успадкувала свій талант від батьків: і мама, й тато мали гарні голоси. Сама Діана співала заледве не відтоді, коли зіп’ялася на ніжки. На пасовиську дітлахи, з якими разом корови пасла, неодмінно просили заспівати «як патефон».
Коли 1941р. рідну Білоусівку, що на Черкащині, зайняли німці, батька Діани забрали і розстріляли. Встиг передати з тюрми записочку своїм трьом діткам. Для донечки написав: «Діанусю, мій солов’їний голосочок, ти будеш щебетати, але слухайся маму…» Відтоді гірко плаче, коли чує народну пісню «Пішли діти у долину, знайшли батькову могилу…»
Після закінчення 8-го класу – було це 1947р. — страший брат привіз Діану до Київського музичного училища. На прослуховуванні співала «Солов’я» О.Аляб’єва. Твір вельми складний і для професійних виконавиць, а тут юна дівчина з далекого села – і такий дар Божий! До училища Діану прийняли, хоча вступні іспити вже на той час завершилися.
1955р. закінчила Київську консерваторію, 1961р. – аспірантуру.
Була солісткою Державної хорової капели «Думка», потім, упродовж 26 років – солісткою Київської філармонії.
Тріумфально гастролювала у США, Канаді, Японії, Італії й Франції, Фінляндії й Угорщині, багатьох інших країнах. З-поміж виступів, що особливо запам’яталися – концерт 8 березня в рідному селі, у щемливій атмосфері, коли в залі сільського клубу половина глядачів – рідня, всі решта – друзі, сусіди…
Вона була однією з трьох найвідоміших українських співачокю. Цей перелік так завжди й виглядав: Белла Руденко, Діана Петриненко, Євгенія Мірошниченко. Її неповторне сопрано лунало у вокальних творах М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, Дж. Верді, Д. Січинського, С. Рахманінова, М. Глінки, О. Білаша, Г.Майбороди, Ю. Мейтуса; в 9-й симфонії Л. Бетховена, ораторії «Пори року» Й. Гайдна, «Реквіємі» В. А. Моцарта й багатьох інших творах.
Професор Д.Г.Петриненко підготувала цілу плеяду талановитих виконавиць, серед яких — Л. Монастирська, В. Базир, Н. Мойсеєва, А. Пригара, М. Тищенко, Л. Ліпітюк, К. Швидка.
До її професійної думки завжди прислухався й чи не найголовніший її учень у творчості й житті – відомий співак і композитор Тарас Петриненко. А те, з якою ніжністю ставився син до своєї мами, якими очима, сповненими любові, на неї дивився — мені доводилося спостерігати особисто. (Діана Гнатівна рано овдовіла – чоловік, Гарінальд Петриненко, відомий журналіст і незмінний ведучій телепередачі про народну творчість «Чиста криниця», помер 1980р. З чоловіком їх єднала велика любов, і ці уроки любові, вочевидь, відіграли велику роль у формуванні особистості сина.) Тарасові пісні Діана Гнатівна дуже любила, особливо – «Україну» і «Пісню про пісню»…
Діана Гнатівна була великою українською патріоткою. 21 січня 1990р. вона разом з мільйонами українців та українок творила Живий ланцюг на честь Акту Злуки, що з’єднав тоді всю Україну. Стояла мало не день і ніч під Верховною Радою, коли українці домагалися проголошення Незалежності. На підтримку студентської Революції на граніті сама брала участь у голодуванні. Кілька років тому в одному з iнтерв’ю сказала: «Радісно за те, що є незалежність… Але ми сподівались на інше. Нас просто обманули…Я не проти багатих… Та коли це обман, злодійство, неповага до людей…»
Ці слова актуальні й нині…
Народна артистка УРСР і СРСР, лауреатка Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка, професор, видатна співачка – і скромна, делікатна, інтелігентна людина. Щира, безпосередня — справжня.
Мені випало щастя кілька разів спілкуватися з Діаною Гнатівною. Відчуття тепла і сонячної радості збереглося донині.
Увечері 17 листопада минулого року великої співачки не стало. Вона була цілісною і красивою людиною: зовні, своїм талантом, багатогранним внутрішнім світом.
Нам залишився неповторний, срібний український голос. Голос нашого Соловейка.
