14 лютого у 1919 році до Кам’янця-Подільського на возі дістався український історик, екс-голова Української Центральної Ради – Михайло Грушевський. Потяг на якому їхав Михайло Сергійович, потрапив у аварію.
Кирило Миколайчук, член Української республіканської капели, який їхав цим же поїздом у своїх нотатках писав:
«П’ятниця, 14 лютого, була для нас нещасливим днем, і ми мало що не заїхали на той світ. Десь коло 7-ї години ранку сталася катастрофа. Два сильні штовхуни викинули з місць пасажирів з переляканими очима. Розляглися крики, лементи про рятунок. Серед поля потяг врізався в сніг і зійшов з колії. На шматки розлетілися два старі вагони, в яких покалічилися люди. Професор Михайло Грушевський, міністр Іван Огієнко, Олександр Жуковський, Всеволод Голубович і ми, капеляни, вийшли з катастрофи непошкодженими. Над’їхали два «рятункові» паровози і витягнули нас назад до станції Нестерівці. Звідси ми пішки добралися до села, а там найняли підводи в селян, щоб таки добратися до Кам’янця-Подільського. Ми вирушили о 2-й годині по полудні і після різних цікавих пригод прибули до Кам’янця о 10-й годині вечора».
Цей візит у Кам’янець для Михайла Сергійовича був дуже важливим. Автори біографічного нарису “Михайло Грушевський” – Юрій Шаповал та Ігор Верба писали: “Це був його останній шанс залишитися у великій політиці, стати біля керма державного управління. Очевидно, цей план визрів у нього в самому Кам’янці і посилювався з падінням авторитету Директорії УНР. Очоливши кам’янецьку опозицію, колишній голова Української Центральної Ради прагнув повернутися до державного керма, але програв”.
Наприкінці березня 1919 року з Кам’янця Грушевський виїхав за кордон, жив у Женеві, Празі та Відні. У березні 1924 року він, вже у ранзі академіка Всеукраїнської академії наук (обраний наприкінці 1923 року), повернувся з еміграції до радянської України.
У 2001 році, 14 лютого, сесія Кам’янець-Подільської міської ради передала міст «Стрімка лань» з комунальної власності до державної. Але пройшло майже чотири роки, поки цю ухвалу було реалізовано на державному рівні. Відповідне розпорядження уряду підписано 8 жовтня 2004 року. Головною причиною такого рішення стало те, що міст через Смотрич — важлива для України комунікація. Через цей міст проходить магістральний автомобільний шлях Н-03, який сполучає Хмельницький і Чернівці.
Проект мосту розробили у 1965 році фахівці всесвітньо відомого Інституту електрозварювання імені Євгена Патона. Уперше у світовій практиці інженери вирішили застосувати бісталеві балки, які дозволили зробити міцний міст без жодного підпорного “бика”. “Стрімка лань” — найвищий міст України (в різних джерелах дається висота від 50 до 70 метрів). Окрім цього при будівництві мосту вперше у світовій практиці застосовано бісталеву конструкцію.
