Лев Шестаков
13 березня 2014 року у Хмельницькому виступив «піаніст-екстреміст». Музикант став відомий завдяки виступу перед шеренгою Беркуту в Києві на Грушевського, він виступав в балаклаві і став своєрідним символом Майдану. У Хмельницький приїхав в рамках туру західними містами України, куди його запросили люди у соцмережах. Того дня він зіграв улюблені композиції, але обличчя так і не відкрив. На майданчику перед кінотеатром Шевченка послухати піаніста зібралось чимало людей. Музикант завжди виступав на вулицях, а не в концертних залах, аби кожен був вільним у своєму виборі і бажанні чути музику свободи.
13 березня 2014 у Хмельницькому відкрили Меморіальну дошку на честь Заслуженого лікаря України, почесного громадянина Хмельницького Дагмари Вільгельмівни Царькової. Встановили її на будівлі міської поліклініки №1. Дагмара Вільгельмівна Очоливши галузь охорони здоров’я у 1970 році Дагмара Вільгельмівна провела радикальну реорганізацію медичної служби міста, була ініціатором розробки проектування, будівництва та введення в експлуатацію нових лікувальних закладів, виховала високопрофесійних медичних спеціалістів та керівників закладів охорони здоров’я і майже три десятиліття активно відстоювала інтереси громади міста у складі депутатського корпусу міської ради.
13 березня 1968 року в обласному музично-драматичному театрі Петровського (нині – Старицького) відбулися урочисті збори представників громадськості міста і області, присвячені офіційному відкриттю Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. Тоді це був єдиний в обласному центрі і в усій Україні інституту такого профілю підготовки спеціалістів. У рік заснування Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування навчалося понад півтори тисячі студентів, працювало 60 викладачів. В арсеналі інституту було два навчальних корпуси та гуртожиток на 180 місць. Нині це Хмельницький національний університет — найбільший на Поділлі вищий навчальний заклад.
У 1963 році у Кам’янці-Подільському побачило світ останнє число газети «За комунізм». Передплатники цього видання автоматично стали передплатниками газети «Прапор Жовтня».
У березні 1944 року, під час запеклих боїв за звільнення Проскурова, полк Лева Шестакова (командир 69-го винищувального авіаполку) підтримував наступ наших військ. За день льотчикам приходилося підніматися в повітря по 5-6 разів. Саме 13 березня 1944 року шістка наших винищувачів (Ла-7) на чолі із Шестаковим пішла на перехоплення ескадрильї німецьких бомбардувальників «Юнкерс», яких супроводжували чотири винищувачі «Месершміта». У районі села Давидківці, на висоті тисяча метрів, зав’язався повітряний бій. І хоч перемога була за нашими військами саме у цьому повітряному бою з німецьким асом Гансом-Ульріхом Руделем загинув Лев Шестаков. Тіло льотчика поховали в Проскурові, а на місці загибелі біля села Давидківці встановили обеліск. У наказі Військово повітряних сил Червоної Армії вказувалося, що до січня 1944 року Лев Шестаков здійснив більше 200 бойових вильотів (з них 65 на штурм військ противника), брав участь у 82 повітряних боях, збив 15 літаків особисто і 11 у складі групи.
