Портрет складений за даними, взятими з відкритих джерел – інтерв’ю, біографічними даними і т. п. Аналіз проводився з використанням методу контент-аналізу, аналізу семантичного ряду, мімічних і тілесних реакцій.
Величезний досвід виступів дозволяє Володимиру Зеленському відчувати себе з одного боку дуже впевнено, розкуто, навіть щиро, особливо описуючи “безпечні” ситуації – кумедні випадки, спогади про моменти, які “підсвічують” його з позитивного боку. З іншого боку, кандидат помітно переграє – в ряді ситуацій емоцій явно більше, і вони нещирі – дуже хочеться здаватися кращим і справити хороше враження на інших.
Зеленський майстерно міксує правдиві висловлювання і ті, які важко перевіряються, з висловлюваннями маніпулятивними. Уникає брехливих висловлень. Високий рівень гнучкості. Демонструє свою доброзичливість і толерантність, часом навіть нав’язливо. Майже не проявляє агресії – позначаючи її словами “жорсткий”, “буду відстоювати свої інтереси”, “не дозволю тиснути”.
Готовий брати на себе відповідальність за свої дії і дії команди.
Прагнення уникнути відповідальності у кандидата виникає, коли він наляканий (наприклад, ситуація з Рамзаном Кадировим) і намагається це приховати – тоді виникають інші “винні” – команда, “я не знав” і т. п.
Високий рівень дружелюбності та емпатії – у деяких ситуаціях надмірний. Що справляє враження людини, яка дуже хоче “втертися в довіру”, “виглядати своїм хлопцем”.
Дуже жива міміка і жестикуляція, швидка реакція на слова співрозмовника. Звертають на себе увагу очі – на мить погляд зупиняється і там проглядає зовсім інший Зеленський – жорсткий, розумний, який інтуїтивно прораховує кожну дію і слово.
Найбільш значуща фігура, яка спливає в інтерв’ю Володимира Зеленського, – це батько. Професор, вчений, побудував комбінат в Монголії – майже 16 років жив окремо від сім’ї. Віддаленість від сина збільшує масштаб батька. Ця фігура, яку хочеться перемогти, і одночасно зробити це неможливо. Батько не пустив вчитися в Ізраїль, хотів зробити із Зеленського програміста, а Володимир вибрав шлях шоумена, артиста-коміка, можливо, як протест проти жорсткої позиції батька. Успіх на цьому шляху з одного боку виглядає перемогою, а з іншого – позиція батька залишається недосяжною і відштовхуючою – навіть авто в подарунок від сина він відмовився прийняти.
В інтерв’ю багато спогадів про виступи перед сильними світу цього – президентами, яких з одного боку кандидат звеличує – вони займають більш сильну позицію замовників, оплачують виставу, а з іншого знецінює, розповідаючи комічні епізоди. Януковича Зеленський переміг “перепивши” його – “я пішов сам, а президента віднесли” – і відмовившись від його щедрих пропозицій. Ющенку сенс жартів пояснювала жінка. З Кучмою кандидат міряється “трусами” (з інтерв’ю Дмитру Гордону).
На питання про переговори з Путіним або Трампом Зеленський жартує, знецінюючи значення цих постатей, але за секундною паузою – явне замішання. Переговори з президентом Росії описує як зустріч “звичайних” людей, де за допомогою нехитрих питань можна про все домовитися –очевидно підігруючи ілюзії частини населення, і одночасно недооцінюючи потенційного співрозмовника.
Швидше за все його відносини з олігархом Ігорем Коломойським будуються на “синівській” повазі і прихованому бажання отримати щось важливе – “він постійно нам щось винен”. Старша і більш ресурсна позиція олігарха, ніби батьківська, яка підтримує і скеровує.
Перемога на виборах дасть Зеленському необхідний ресурс для боротьби з більш “сильними” фігурами, що символізують владу батька. Тому конфлікт з Коломойським в цьому випадку дуже вірогідний, – щойно новий президент відчує свою силу і ресурс.
У передвиборчій боротьбі бажання перемогти батьківську фігуру може бути потужним “рушієм”.
Це ж може бути слабким місцем можливого нового президента – використання влади, ресурсу для затикання власного внутрішнього конфлікту може призвести до непередбачуваних результатів.
Харизма, дотепність і знецінення супротивників під час виборів – грізний інструмент у процесі боротьби за владу, але це не спосіб впоратися зі справжніми і дуже серйозними викликами, що існують як всередині України, так і геополітичними. Прості рішення, які транслюються для обивателя, слабко працюють в економіці і політиці.
Для того, щоб стати успішним президентом, Володимиру Зеленському необхідно вирости до “власного” розміру, припинивши займати позицію сина, що намагається піднятися над батьком. Тоді його досвід, гнучкість, розум, відповідальність, вміння відстоювати власні та командні інтереси можуть стати цінним ресурсом для країни.
Інакше – ще один “слабкий” президент, зайнятий розподілом потоків і впливу.
