«Здраствуйти мой дорогі батки та брати і сестри так я вам повідомляю шо я пока жив здоров но вам ни жилаю такого життя. Получив я вашу откритку за котору дуже сердечно дякую получив я вашу откритку то вразу втішався а потом став плакати так чого мині пишите більше новостів. Хто ше є в селі з хлопців або з дівчат коли вийшли сіяти бо тут ше 3 місяця горали і сіяли а тут на всю зиму було два дні сніг…» – цитують лист музейники.
«Згідно з дослідженнями історика Сергія Гальчака дозвіл на написання листів «остарбайтери» отримали лише в червні 1942 року, до цього листування було заборонене. Всі листи мали проходити цензуру, дозволялось відправляти лише два листа на місяць. Проте з листопада робітникам дозволялось листування виключно на відкритих поштових листівках, що прискорювало їх перевірку. «Остарбайтер» мав виділяти із своєї чисто символічної зарплати не менше 6 пфенінгів».
Зазначається, що написані «остарбайтерами» листівки не вкидались у поштові скриньки, а віддавались табірній поліції. Опрацьована кореспонденція завірялась відповідним знаком: на листівці, що адресована на Поділля був штемпель зеленого кольору «VII», латинські букви «Аb» в колі діаметром 2 сантиметри.
Музейники додають, що за часи окупації України під час Другої Світової війни на каторжні роботи в Німеччину вивезено 2,4 мільйона чоловік, з них майже 200 тисяч подолян.
