Князь, найвідоміший завдяки мистецтву
«Бажаю, — мовив, — списа поламати
Край поля Половецького із вами,
Хоробрі, мужні русичі! Загину
Або шоломом Дону зачерпну!»
В.Шевчук. «Слово про Ігорів похід»
Князь Ігор Святославич був талановитим полководцем і безстрашним воїном. Справді ж безсмертним став його образ завдяки «українському Гомерові» — авторові «Слова о полку Ігоревім».
Фахівці говорять про суперечливість постаті князя: він, мовляв, відігравав не останню роль у князівських усобицях; воював не лише проти половців, а й на їхньому боці; коли втікав з кипчацького полону, залишив там свого малолітнього сина.
І все ж — Ігор Святославич на чолі порівняно невеликого полку (загону) здійснив відчайдушний похід проти ворога, що впродовж тривалого часу грабував рідну землю, а людей вбивав і забирав у рабство.
Автор «Слова о полку Ігоревім» поетизує події, свого героя та інших персонажів у кращих, як зазначають літературознавці,традиціях європейських лицарських романів та балад. Похід супроводжують грандіозні знамення. З рядків твору постає образ «прекрасної дами» — Ярославни, яка ревно тужить за своїм лицарем, молиться за нього і врешті своїми любов’ю та молитвами рятує його.
Але не забуваймо, що князь Ігор Святославич – не лише герой нетлінного епосу. Це цілкомм реальна людина, котра народилася 2 квітня 1151 р. і зробила свій внесок у історію України- Русі.
Відступ задля створення історичного тла
1036 р. великий князь Ярослав Володимирович, знаний як Ярослав Мудрий, дощенту розбив печенізькі орди і назавжди відкинув лихого ворога від Києва. Однак жаданий спокій так не настав: на східних кордонах України-Русі з’явилися грізні, підступні й кровожерні половці, або ж, як вони самі себе називали – кипчаки. У Х ст. вони кочували степами Середньої Азії, а на початку ХІ ст. погнали свої неозорі стада на захід – у пошуку нових пасовиськ. Поглинувши печенігів, половці зайняли величезну територію Передкавказзя і Північного Причорномор’я, що стала називатися «Половецькою землею» — Дешт-і-Кипчак. У донських степах вони заснували навіть великі міста-фоортеці – Осінь, Сугров, Шарукань.
Кипчаки з раннього дитинства відмінно трималися в сідлі, стріляли з лука, рубали шаблею, володіли арканом. Це були сильні, витривалі, хоробрі, хитрі вояки, майстри маневру. Величезне військо половців цілковито складалося з легкої кінноти, вправно діяло і в наступі, і в обороні. Ось як писав один з візантійських істориків: «Зненацька, наче нізвідки, наскочивши, захопивши здобич, половець вихором мчить далі… Його ще не встигли побачити, а він уже зник з очей».
Влітку половці переправлялися через ріки з допомогою мішків, виготовлених із кінських шкур та набитих соломою, котрі зв’у великі плоти; взимку за шляхи їх служили замерзлі ріки.
У походах кипчаки попереду головного війська висували розвідувальний загін до 8 тисяч люду, який перевіряв та визначав дорогу.
Вперше Русь-Україна побачила кипчаків у 1055р., по смерті Ярослава Мудрого. Тоді військо хана Болуша підійшло до кордонів Переяславського князівства і, показавши себе заради остраху, повернуло у степ. 1061 р. кипчаки розбили військо князя Всеволода Ярославича і перетворили Переяславщину на пустку. Відтоді дедалі частіше і нахабніше ворог почав спустошувати руські землі. Нападали великим – кількатисячним – військом, проти якого розсварені руські князі мали змогу виставити вельми нечисленну дружину та ополченців.
1068 р. на Русь-Україну вирушив походом хан Шарукан зі своїми ордами. Кипчаки розбили вісько трьох князів – Ярославичів на річці Альті. На східних кордонах шматував українські землі лютий хан Боняк. У травні 1093 р. київський князь Святополк Ізяславич, чернігівський – Володимир Мономах та Володимирів брат Ростислав пішли походом проти половців. Але на ріці Стугні військо князів зазнало тяжкої поразки, багато вояків полягло в бою, багато потонуло під час переправи, серед них і князь Ростислав. Для Володимира Мономаха цей похід був справжнім уроком, засвоївши якого, він незабаром став геніальним полководцем: 80 походів князя завершилися розгромом кипчаків.
По смерті Мономаха (1125 р. ) його сини Ярополк і Мстислав якийся час успішно відбивали половецькі набіги. Але на тлі відносного затишшя постала нова загроза: князівські усобиці. Дехто з князів навіть став кликати половців на допомогу, і ті хнову почулися на руських землях як риба у воді. 1184р. київський князь Святослав Всеволодович, онук Володимира Мономаха, згуртував переважну більшість князів для спільного походу проти половців, і 30 липня біля річки Орель руське військо розгромило орду хана Кончака, а його «праву руку» — Кобяка – захопило в полон. Наступного року Кончак знову вирушив на Русь, але князі Святослав і Рюрик розбили його на річці Хорол.
Власне, тоді й замислив князь Новгород-Сіверський Ігор Святославич свій похід проти, як йому видавалося, підупалих на силі половців. 34-річний Ігор, його молодший брат Всеволод, Буй-Тур Всеволод з Курська, 18-річний рильський князь Святослав Олегович та 12-річний Ігорів син Володимир вирушили здобувати перемогу і славу. На молодих і завзятих князів не справив враження зловісний знак – сонячне затемнення. 10 травня 1185р. Ігореві полки розгромили кипчацьке кочовище. Наступного ранку почалася битва Ігоревого війська з передовим загоном кипчаків. Налетівши та обсипавши русичів стрілами, кочівники стрімко повернули назад, і воїни Ігоря, кинувшись їх переслідувати, опинилися в пастці: за пагорбами на них чекало основне половецьке військо.
Велика битва на ріці Каялі тривала три доби. Руські полки були розбиті. Князь Ігор, не покинувши на поталу ворогові своїх піхотинців, опинився у полоні. «Якщо ми побіжимо і спасемося самі, а чорних людей кинемо, то буде нам гріх від Бога…» – передає автор «Слова…» князеву думку. В полоні Ігор пробув 6 років і дивом втік…
Після Ігоревої поразки половці прагнули захопити Русь-Україну. Князь Киїський Святослав Всеволодович з останніх сил їх стримував. Однак приклад Ігоря час від часу наслідували молоді князі: 1190 р. 17-річний князь Ростислав Рюрикович вдало «сходив» проти кипчаків, 1193-го повторив свою успішну вилазку. Великі походи на половців здійснював князь Роман Мстиславич (Галицький). Літописці згадували, що він «кидався на поганих, як лев, лютий був, як рись, …проходив їх землю, як орел, а сміливий був, як тур».
Боротьба проти кипчаків тривала до початку ХIII ст., відколи на обрії постала чорна хмара монголо-татарської навали, що перед нею об’єдналися, забувши про усобиці, всі князі…
З біографії князя Ігоря Святославича
Князь Новгород-Сіверський Ігор у 1169 р. брав участь у поході Андрія Боголюбського — разом з іншими 11 князями — проти київського князя Мстислава Ізяславича.
У 1171 р. брав участь в успішному поході проти половецьких ханів Кончака і Кобяка.
У 1180 р.– брав участь у поході проти князя смоленського Давида Ростиславича (вже разом з половцями). Зазнав поразки від князя київського Рюрика Ростиславича.
1184 р. – здійснив успішний похід на половців.
1185 р. – разом з іншими молодими князями вирушив у похід на кипчаків «по славу і перемогу». Був розбитий на ріці Каялі, потрапив у полон.
1191 р. втік з половецького полону і здійснив два походи проти кипчаків разом з князями Святославом Київським та Ярославом Чернігівським.
1198 р. – «сів на столі» Чернігівському.
1201 р.– князь Ігор помер і був похований у чернігівському Спасо-Преображенському соборі.
Цікаве про князя Ігоря
Матір’ю князя Ігоря Святославича буцімто була половецька княжна, донька хана Аєпи. Однак ця версія не підтверджується: коли Ігор народився, першій дружині його батька мало вже бути десь 50 років.
Ім’я дружини Ігоря Святославича не названо в жодному літописі. Пізніше історики з’ясували, що його дружиною була Єфросинія Ярославна, донька галицького князя Ярослава Осмомисла.
Встановити дату Ігоревого походу історикам допоміг автор «Слова о полку Ігоревім»: у тексті «Слова…» яскраво описується небесне знамення, яке мало бути сприйняте як поганий знак – сонячне затемнення. Дослідники з’ясували, що затемнення Сонця справді було, у 1185р. – й так встановили дату походу.
Ігор Святославич став не лише героєм «Слова о полку Ігоревім», а й значно пізніших творів. Князеві присвячені опера О.Бородіна «Князь Ігор»; картини «Князь Ігор» авторства К.Васильєва та І.Глазунова, а найвідоміша — «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» В.Васнєцова. 1969 р. на екрани вийшов фільм «Князь Ігор». У м. Новгород-Сіверському князеві встановлений пам’ятник.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
